Когнітивна реабілітація у відновленні після травми спинного мозку

травми

Вступ

Що таке когнітивні ефекти при травмі спинного мозку?

Когнітивні (пізнавальні) функції — це такі здібності, як увага, пам’ять, здатність планувати, міркувати, швидко реагувати, вирішувати проблеми. Ці функції регулюються мозком, а не спинним мозком. Таким чином, сама травма спинного мозку теоретично не повинна безпосередньо порушувати когніцію.

Однак клінічні дослідження вказують, що до 64 % пацієнтів з травмою спинного мозку мають певні когнітивні порушення в порівнянні зі здоровим населенням. Лише ця статистика демонструє, що вплив травми — непрямий, але значущий. Суть полягає в тому, що когнітивні порушення у пацієнтів з ТСМ частіше є результатом вторинних процесів, а не прямим ефектом ушкодження спинного мозку.

Фактори, що можуть пригнічувати чи змінювати когнітивні функції після ТСМ

Розглянемо головні механізми або фактори, через які перебіг травми спинного мозку може впливати на пізнавальні процеси:

  1. Емоційне навантаження, психічні розлади
    Після травми людина стикається зі значним стресом: втратою функцій, змінами способу життя, адаптацією до нових обмежень. Часто з’являються депресія, тривога, посттравматичний стрес. Ці стани порушують концентрацію, призводять до негативного мислення, зниженої мотивації, погіршення пам’яті.

2. Хронічний біль
Біль — дуже поширений супутник після травми спинного мозку. Постійний біль «розсіює» ресурси уваги, заважає зосереджуватись, змушує організм витрачати більше енергії, що може впливати на пізнавальне навантаження.

3. Порушення сну й дихання під час сну
Особи з вищим рівнем ураження можуть мати порушення роботи дихальних м’язів, що призводить до ризику апное чи нестабільності дихання уві сні. Також біль і тривога знижують якість сну. Недостатній або переривчастий сон часто веде до «розмитості» мислення, знижених здатностей до концентрації.

4. Побічні ефекти медикаментів
Для контролю болю, спазмів, спастики, запалення і т.д. часто призначаються різноманітні лікарські засоби (опіоїдні анальгетики, м’язові релаксанти, антидепресанти). Ці препарати можуть викликати седативний ефект, запаморочення, зниження швидкості обробки інформації або порушення пам’яті.

5. Поганий кровообіг / судинна недостатність
Тривале малорухоме життя, автономні дисфункції (наприклад, нестабільний артеріальний тиск) можуть ускладнювати адекватне кровопостачання мозку, що негативно позначається на його функціонуванні.

6. Вік і «прискорене старіння»
З віком когнітивні функції можуть знижуватись, але у пацієнтів з травмою спинного мозку цей процес може прискорюватись через підвищену втому тіла, напругу адаптаційних систем.

7. Супутня черепно-мозкова травма (ЧМТ)
Дуже часто травматичне ушкодження спинного мозку трапляється разом із ушкодженням голови. Дослідження показують, що до 59 % пацієнтів з травматичним ТСМ мають також елементи ЧМТ. Якщо лише спинний мозок ушкоджений — когнітивні порушення менш ймовірні, але при наявності ЧМТ вони можуть виникати безпосередньо через пошкодження мозку.

8. Мала фізична активність та соціальна ізоляція
Через обмеження в рухах, зниження активності та звуження соціального кола пацієнти стають менш залученими до стимулюючих когнітивно ситуацій — менше читання, менше спілкування, менше потреби у мисленні «на ходу». Це може призводити до «атерофізації» мисленнєвих навичок.

Сумарно, всі ці фактори можуть створювати «фон», на якому когнітивні функції хворого — увага, пам’ять, швидкість обробки — можуть бути знижені, навіть якщо первинне ушкодження спинного мозку не зачіпає безпосередньо мозок.

Як лікувати або коригувати когнітивні порушення після ТСМ

Оскільки когнітивні функції зазвичай не зазнають прямого ушкодження при ТСМ, то лікування зосереджується на управлінні тих факторів, які їх пригнічують, а також на стимулюванні нейропластичності мозку (при наявності пошкодження мозку чи поєднаній ЧМТ). Основні підходи:

  1. Індивідуалізований підхід з мультидисциплінарною командою
    Для кожного пацієнта важливо з’ясувати, які фактори саме «тормозять» когніцію — хронічний біль, поганий сон, депресія чи медикаменти — і адресувати їх спільно з неврологом, психіатром, фізіотерапевтом, психологом.

  2. Корекція болю
    Оптимальний контроль болю (в тому числі немедикаментозними методами: фізіотерапія, тепло/холод, нейростимуляція тощо) може звільнити ресурси, які організм витрачає на боротьбу з болем, і тим самим посприяти кращому функціонуванню мозку.

  3. Покращення сну та дихання уві сні
    Якщо присутні апное чи інші порушення дихання, може знадобитися інтервенція (наприклад, СРАР-терапія), контроль фармакології, гігієна сну (регулярний режим, мінімум стимуляторів перед ніччю). Кращий сон підвищує денну увагу, концентрацію, пам’ять.

  4. Корекція медикаментозної терапії
    Спільно з лікарем переглядати список препаратів: чи всі з них є необхідними, чи можна зменшити дозу, чи перейти на менш седативні альтернативи. Важливо уникати надмірного сумісного седативного навантаження.

  5. Психотерапевтичні інтервенції
    Зокрема когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) може допомогти змінити деструктивні моделі мислення, керувати стресом, тривогою, депресією — а це, в свою чергу, підсилює когнітивні механізми.

  6. Когнітивні тренування (комп’ютеризовані програми, вправи «на папері») із принципом нейропластичності
    Якщо присутні безпосередні порушення когнітивної функції (зокрема при поєднанні з ЧМТ), важливими є вправи, що повторюють конкретні навички, ускладнюють їх поступово, застосовують зворотний зв’язок та індивідуалізовані корекції.

  7. Стимуляція активності, соціальної взаємодії, когнітивна активність
    Пацієнти мають заохочувати себе до читання, дискусій, написання, пізнавальних ігор, навіть за межами терапевтичної програми, щоб «тренувати мозок» у повсякденному контексті.

  8. Моніторинг і регулярна оцінка
    Важливо спостерігати прогрес, змінювати стратегії, використовувати скринінги когнітивних модулів, щоб коригувати напрямок реабілітації.

У підсумку: з правильним підходом, багато когнітивних труднощів можуть бути зменшені або адаптовані, що суттєво покращує якість життя пацієнта після травми спинного мозку.

Приклад застосування комплексу Рехаком — як це працює і для чого корисно

Що таке Рехаком? Це корекційно-розвиваючий навчальний (комп’ютерний) комплекс, призначений для реабілітації людей з різними когнітивними порушеннями. Першочергово він розроблявся для пацієнтів із наслідками інсультів чи черепно-мозкових травм, але його можна адаптувати і до інших випадків ураження центральної нервової системи, зокрема при супутніх когнітивних порушеннях після травми спинного мозку.

 

Розвиваючий комплекс Рехаком

Розвиваючий комплекс Рехаком — це система для реабілітації людей з обмеженими можливостями, мета якої — поліпшення продуктивності для всих типів когнітивних порушень.

Артикул: РехаКом-1 Категорія:
Читати далі

Як це можна застосувати при когнітивних порушеннях після ТСМ — гіпотетичний сценарій

Розглянемо, наприклад, людину з травмою спинного мозку середнього рівня, яка після гострого періоду проходить стаціонарну та амбулаторну реабілітацію. У неї спостерігаються скарги на знижену концентрацію, «затуманення думок», затримку у вирішенні навіть простих задач, пам’ять — гірша ніж раніше.

  1. Оцінка (скринінг)
    Терапевт запускає модуль скринінгу у Рехаком, що дозволяє швидко визначити слабкі місця — наприклад, труднощі у підтриманні уваги (модулі ALTA, SUSA), або знижена швидкість обробки інформації (REA1, REVE). 

  2. Планування тренування
    Залежно від результатів скринінгу, встановлюють набір модулів, наприклад:

    • ALTA — підтримання пильності

    • AUFM — концентрація уваги

    • REA1 / REVE — швидкі реакції

    • WOME — робоча пам’ять

    • LEST — стратегія пам’яті

    • LODE — логічне мислення

    • PLAN / EINK — функції планування, навички щоденного життя 

  3. Процес тренування
    Пацієнт працює з комплексом регулярно — наприклад, кілька разів на тиждень по 30–45 хвилин під контролем терапевта або самостійно. Завдання постійно адаптуються, щоб підтримувати оптимальний рівень виклику — не надто легкі, щоб людина не занудьгувала, не надто складні, щоб не демотивували.

  4. Контроль та адаптація
    На кожному сеансі автоматично фіксується статистика: час реакції, кількість помилок, динаміка складності. Лікар аналізує ці дані і коригує набір модулів чи інтенсивність. 

  5. Інтеграція з іншими заходами
    Паралельно із заняттями з Рехаком ведеться корекція сну, болю, психологічна підтримка, медикаментозне коригування. Такий комплексний підхід дозволяє «звільнити» потенціал мозку для відновлення.

У чому користь застосування Рехаком у контексті ТСМ

Звісно, застосування Рехаком (як і будь-якого когнітивного комплексу) не гарантує повного відновлення, особливо в випадку значного ураження мозку при комбінованих травмах. Але він може бути дуже корисним інструментом у складі реабілітаційної стратегії, особливо коли когнітивні труднощі — важлива перешкода на шляху до автономності і якості життя.

Висновок

Травма спинного мозку сама по собі не ушкоджує мозкові структури, відповідальні за мислення, пам’ять чи планування. Проте вторинні ефекти — хронічний біль, порушення сну, побічні дії ліків, емоційне навантаження, мала активність — створюють умови, за яких пізнавальні функції можуть суттєво погіршитись. Більше того, якщо травма трапилася водночас з черепно-мозковою травмою, когнітивні порушення можуть бути ще глибшими.

Для ефективної реабілітації в таких випадках потрібен комплексний підхід: корекція болю, оптимізація медикаментозного лікування, поліпшення сну, психотерапія, а також спрямовані вправи для мозку. Саме тут важливою може стати система Рехаком — інструмент, адаптований під фізичні обмеження, здатний автоматично підлаштовувати рівень завдань, мотивувати, надавати зворотний зв’язок і забезпечувати об’єктивну оцінку прогресу.

У пацієнтів з травмою спинного мозку застосування подібних когнітивних комплексів може сприяти:

  • пришвидшенню відновлення уваги, пам’яті, виконавчих функцій;
  • зменшенню відчуття «розмитого мислення» чи «втоми мозку»;
  • підвищенню здатності до навчання нових навичок;
  • збільшенню самостійності у щоденному житті;
  • покращенню мотивації й психологічного стану.