Внаслідок травми спинного мозку можуть виникнути два типи атрофії м’язів: денерваційна атрофія та атрофія від невикористання.

Атрофія денервації – це коли нерв пошкоджений і більше не може викликати м’язові скорочення. Цей тип атрофії м’язів більш поширений серед пацієнтів з повною або тяжкою травмою спинного мозку, які не можуть довільно скорочувати м’язи.

На противагу цьому, атрофія бездіяльності описує скорочення м’язів, спричинене відсутністю руху. Цей тип атрофії м’язів більш поширений серед пацієнтів з неповною травмою спинного мозку, які все ще можуть контролювати деякі рухи, але з певних причин (депресія, біль і т.д.) стають набагато менш активними.

На щастя, для людей з атрофією при невикористанні завжди є можливість відновити м’язову масу, збільшивши фізичну активність.

У наступному розділі ми поговоримо про важливість мінімізації атрофії м’язів після ЧМТ.

Існує багато ризиків, пов’язаних з атрофією м’язів після травми спинного мозку.

Хоча невелика атрофія м’язів є очікуваною, надмірна атрофія може спричинити серйозні ускладнення, в тому числі:

• Зменшення кровообігу: Коли пацієнти зі спинномозковою травмою занадто довго сидять в одному положенні, кров не може ефективно циркулювати і може накопичуватися в ногах. Це підвищує ризик утворення тромбів і пролежнів.
• Метаболічний синдром: Коли люди стають занадто сидячими, вони не використовують достатньо енергії, і їх метаболізм сповільнюється. З часом це може призвести до підвищення кров’яного тиску, збільшення ваги та високого рівня холестерину.
• Зміна складу тіла: Багато пацієнтів зі спинномозковою травмою спочатку втрачають вагу через швидке зменшення кісткової та м’язової маси. Однак з часом вони також схильні до збільшення відсотка жиру. Зміни у складі тіла можуть бути шкідливими і сприяти розвитку ожиріння, діабету та метаболічного синдрому.
• Підвищена вразливість до травм: Зниження щільності кісткової тканини та атрофія м’язів призводять до порушення рівноваги та стабільності. Як наслідок, підвищується ймовірність падіння та переломів ослаблених кісток.
• Порушення постави: Ослаблена підтримка опорно-рухового апарату може ускладнювати сидіння у вертикальному положенні та піддавати певні ділянки тіла надмірному тиску, що може обмежувати кровообіг.

Тепер, коли ви ознайомилися з ризиками атрофії м’язів, давайте поговоримо про те, як її лікувати.

Як лікувати атрофію м’язів після травми спинного мозку

Зрештою, лікування атрофії м’язів після травми спинного мозку вимагає стимулювання та зміцнення м’язів. Подумайте: «Використовуй або втрать».

Пошкодження центральних нервів не можна виправити, тому відновлення контролю після травми спинного мозку значною мірою залежить від збережених нервових шляхів у спинному мозку.

Збережені нервові шляхи мають нейропластичність, тобто здатність до адаптивних змін. Завдяки повторюваним рухам спинний мозок може бути перепрограмований для відновлення функцій, ослаблених внаслідок ЧМТ.

Далі ми розглянемо 3 ефективні способи сприяння росту м’язів після травми спинного мозку.

1) Збільшити фізичну активність

Фізична активність є найефективнішою формою профілактики та лікування м’язової атрофії, оскільки рух вимагає активації м’язів.

Фізичний терапевт оцінює функціональні можливості пацієнта, визначає м’язи, схильні до ризику атрофії, і розробляє індивідуальний режим вправ.

Чим більше ви практикуєте вправи, тим більш звичними стають їхні рухи. Тому пацієнтам зі спинномозковою травмою дуже важливо виконувати вправи і поза сеансами фізичної терапії.

Чудовий спосіб стимулювати м’язи – зайти в басейн (спочатку під наглядом терапевта). Плавучість води може допомогти зменшити тиск на суглоби, а в’язкість води забезпечить м’який опір для зміцнення м’язів.

Навіть люди, які не можуть контролювати свої рухи, повинні підтримувати своє тіло в активному стані за допомогою вправ на пасивну амплітуду рухів. Ці види вправ передбачають, що фізичний терапевт або доглядач переміщує тіло пацієнта по всьому діапазону рухів.

Хоча пасивні вправи, як правило, не можуть запобігти атрофії м’язів, вони можуть допомогти поліпшити кровообіг і прискорити метаболізм.

2)Функціональна електростимуляція

Функціональна електростимуляція (ФЕС) використовує електричний струм для стимуляції м’язових скорочень.

Цей неінвазивний вид електростимуляції передбачає розміщення електродів на шкірі над цільовими м’язами та виконання пацієнтом певної активності.

Наприклад, фізичний терапевт може запропонувати пацієнту їздити на стаціонарному велосипеді або практикувати ходьбу, поки електроди стимулюють м’язові скорочення.

ФЕС може надати додатковий імпульс, необхідний для відновлення руху для деяких пацієнтів з ІЧС, а в поєднанні з фізичними вправами вона може зміцнити м’язи та мінімізувати атрофію.

Розуміння м’язової атрофії після травми спинного мозку: Ключові моменти

Атрофія м’язів після травми спинного мозку часто є наслідком обмеженої рухливості через пошкодження нервів.

Незважаючи на те, що невелика атрофія м’язів є очікуваною, пацієнти зі спинномозковою травмою повинні намагатися рухатися і виконувати вправи, спрямовані на недостатньо задіяні м’язи, щоб уникнути негативних наслідків для кровообігу, метаболізму та складу тіла.

Більше допоміжних пристрої для реабілітації пацієнтів при травмах спинного мозку нижче: