1. Розслаблення спастичних м’язів
У пацієнтів із травмами спинного мозку (ТСП) спастичність — це поширене ускладнення, яке виникає через порушення кортикоспінального контролю. Вона проявляється у вигляді гіпертонусу, мимовільних скорочень та ригідності м’язів. Це суттєво обмежує активний діапазон рухів та ускладнює проведення активної реабілітації.
Масажна терапія дозволяє локально впливати на спастичні м’язи з метою їх подовження та зниження тонусу. Регулярне впровадження мануального масажу в індивідуальні програми пацієнтів сприяє покращенню еластичності м’язових волокон, зниженню ризику контрактур та формуванню передумов для відновлення нейром’язових зв’язків. Особливо ефективним є сегментарний масаж з акцентом на ділянки нижче рівня ушкодження, що може стимулювати залишкові провідникові шляхи та сприяти покращенню моторного контролю.
2. Оптимізація кровообігу при гіподинамії
Через обмеження активної рухової діяльності в осіб з ТСП часто спостерігається венозний застій, особливо в дистальних відділах кінцівок. Це збільшує ризики формування тромбозів глибоких вен, набрякових синдромів та порушення трофіки тканин.
Масаж, особливо в дистальному напрямку до серця, активізує периферичний кровообіг, покращує венозне повернення та лімфодренаж. Для досягнення максимального ефекту рекомендується поєднувати масажні техніки з положенням пацієнта з піднятим положенням кінцівок (за можливості — на реабілітаційних або масажних столах із регульованою висотою та нахилом). Це створює умови для профілактики застійних ускладнень та забезпечує покращення загального гемодинамічного стану.
3. Полегшення хронічного болю у пацієнтів з ТСП
Хронічний больовий синдром — це часте супутнє ускладнення у пацієнтів після травми спинного мозку, яке суттєво впливає на якість життя, знижує мотивацію до активної участі в реабілітаційному процесі та обмежує функціональну незалежність. Біль може мати різне походження — ноцицептивне, нейропатичне або м’язово-скелетне — що вимагає багатокомпонентного підходу.
Масажна терапія виступає ефективним нефармакологічним інструментом для знеболення, особливо у випадках м’язового перенапруження або вторинної міофасціальної болючості. Мануальний вплив сприяє розслабленню м’язових волокон, зменшенню тригерної активності та покращенню місцевої перфузії, що в комплексі сприяє зниженню больових відчуттів. Дослідження, проведені серед пацієнтів із ТСП, підтверджують високу суб’єктивну ефективність масажу у зменшенні інтенсивності болю без застосування медикаментів.
4. Безпечність та низький рівень побічних ефектів
Масажна терапія є неінвазивною методикою, що робить її особливо цінною в реабілітаційній практиці, де важливо мінімізувати фармакологічне навантаження. У переважній більшості випадків побічні ефекти обмежуються незначним тимчасовим дискомфортом, відчуттям втоми або легкими гематомами в місцях інтенсивного тиску — особливо у пацієнтів із порушеною чутливістю чи ламкістю судин.
Реабілітолог повинен дотримуватися принципів дозованого впливу, постійно моніторити зворотній зв’язок від пацієнта (якщо така комунікація можлива) або відслідковувати вегетативні реакції тіла. Масажна техніка повинна бути адаптована під клінічний стан пацієнта та з урахуванням локалізації болю, стану шкірного покриву, наявності остеопорозу, пролежнів чи гіпертонусу.
5. Психоемоційна стабілізація пацієнтів після ТСП
Після травми спинного мозку пацієнти нерідко стикаються не лише з фізичними обмеженнями, а й із глибокими психологічними труднощами. Хронічний стрес, зниження самооцінки, тривожні розлади та депресивні стани є типовими супутніми діагнозами, що ускладнюють процес відновлення. Дані клінічних спостережень підтверджують: частота психічних порушень після ТСП значно перевищує аналогічні показники у загальній популяції.
Масажна терапія виступає як один із природних модулюючих інструментів для психоемоційного розвантаження. Під час масажу відбувається зниження рівня кортизолу (гормону стресу) та підвищення концентрації серотоніну і дофаміну, що сприяє поліпшенню настрою та зниженню тривожності. Навіть короткочасні сеанси (наприклад, в положенні сидячи або на спеціалізованому реабілітаційному столі) можуть мати виражений седативний ефект.
Для реабілітолога важливо розглядати масаж не лише як засіб для фізичного втручання, а як компонент цілісної терапевтичної моделі, який позитивно впливає на психосоматичний стан пацієнта. У пацієнтів із збереженою чутливістю масаж сприяє відновленню тактильного сприйняття, що може підтримати відчуття зв’язку з тілом і покращити адаптацію до нового функціонального стану.
Рекомендоване обладнання для масажної терапії
1. Стіл реабілітаційний багатофункціональний SR-I
Цей стіл має п’ятисегментну опорну поверхню з електричним регулюванням висоти, що дозволяє точно налаштовувати положення пацієнта. Він оснащений стабілізуючими подушками та можливістю регулювання нахилу, що робить його ідеальним для мануальної терапії та фізіотерапії.
Детальніше2. Стіл реабілітаційний SR-3-B
Цей стіл має широку односегментну поверхню з гідравлічним регулюванням висоти. Його конструкція забезпечує стабільність та комфорт під час процедур, що робить його підходящим для пацієнтів з обмеженою рухливістю.
Детальніше3. Стіл реабілітаційний SR-3
Цей стіл має двосегментну опорну поверхню з можливістю регулювання кута нахилу підголівника за допомогою газової пружини. Він підходить для різних видів терапії, включаючи масаж та фізіотерапію.
ДетальнішеВисновок
Масажна терапія є ефективним методом реабілітації після ТСП, сприяючи покращенню фізичного та психологічного стану пацієнтів. Використання спеціалізованого обладнання, такого як вищезгадані столи, підвищує ефективність процедур та забезпечує комфорт для пацієнтів і терапевтів.
Вибір відповідного обладнання залежить від конкретних потреб пацієнта та типу терапії, тому важливо консультуватися з фахівцями перед придбанням.