Вертикалізація у дітей: чому це критично
За даними ВООЗ, поширеність церебрального паралічу (ДЦП) у світі становить від 2 до 3 випадків на 1000 живонароджених. В Україні щороку діагностується близько 2500–3000 нових випадків ДЦП, і загальна кількість дітей із цим діагнозом перевищує 30 тисяч. Крім того, чимало дітей мають інші рухові порушення, спричинені травмами головного та спинного мозку, генетичними захворюваннями або м’язовими дистрофіями.
Особливість дитячого віку полягає у тому, що період росту кістково-м’язової системи є визначальним для формування правильної постави, симетрії суглобів та запобігання вторинним ускладненням. Якщо дитина тривалий час перебуває у сидячому або лежачому положенні, це призводить до:
- швидкого формування контрактур у кульшових, колінних і гомілковостопних суглобах;
- розвитку деформацій хребта (сколіоз, кіфоз);
- високого ризику остеопорозу через відсутність навантаження на кістки;
- порушень з боку серцево-судинної та дихальної систем.
Дослідження показують, що регулярна вертикалізація дітей із тяжкими руховими порушеннями не лише знижує ризик ортопедичних ускладнень, а й покращує соціалізацію, дозволяючи дитині брати участь у навчальному процесі та ігровій діяльності. Для фізичних терапевтів це означає, що використання вертикалізаторів має стати невід’ємною частиною довготривалої програми реабілітації.
Статична вертикалізація найчастіше використовується як базова форма терапії, особливо у дітей і дорослих із тяжкими формами обмеження рухливості, де головною метою є профілактика ускладнень і формування правильної постави.
Динамічні вертикалізатори: рух та функціональна активізація
Динамічні вертикалізатори дозволяють пацієнтові виконувати рухи у нижніх кінцівках або імітувати крокові патерни. Це може бути як пасивний рух (завдяки спеціальним механізмам пристрою), так і активна участь пацієнта. Основна їхня цінність полягає в тому, що вони не лише утримують людину у вертикальному положенні, а й стимулюють роботу м’язів, кровообіг і нейропластичність.
Переваги динамічних моделей:
- зниження рівня спастичності завдяки поступовим рухам;
- стимуляція кісткової та м’язової тканини через навантаження у різних фазах;
- тренування балансу та координації;
- підготовка до відновлення ходи у пацієнтів після інсульту чи травм спинного мозку.
Захворювання, при яких показані динамічні вертикалізатори:
- церебральний параліч із збереженим частковим руховим контролем;
- травми спинного мозку — на етапі відновлення після стабілізації;
- інсульт — для пацієнтів, які мають потенціал відновлення рухових функцій;
- розсіяний склероз та інші демієлінізуючі захворювання;
- пацієнти з високим ризиком остеопорозу, у яких важливо поєднувати вертикалізацію з циклічними навантаженнями.
Динамічні моделі вимагають більшої підготовки та нагляду терапевта, однак вони відкривають значно ширші можливості для активної реабілітації.
Порівняльна характеристика
Критерій |
Статичні вертикалізатори |
Динамічні вертикалізатори |
Стабільність положення |
Максимальна фіксація, мінімум рухів |
Більше варіативності, можливі зміщення ваги |
Мета |
Профілактика ускладнень, підтримка постави |
Активізація рухів, тренування м’язів і координації |
Захворювання |
Тяжкі форми ДЦП, міопатії, спастичні стани |
Інсульт, травми спинного мозку, РС, легші форми ДЦП |
Складність використання |
Простий, швидкий у налаштуванні |
Потребує більшого часу і контролю |
Вартість |
Нижча |
Вища |
Роль у терапії |
Базова, профілактична |
Активна, відновлювальна |
Рекомендовані вертикалізатори
Серед сучасних вертикалізаторів окремої уваги заслуговує модель ЛУНАР від польського виробника. Це універсальний пристрій, який поєднує риси обох типів вертикалізаторів і створений для максимально гнучкого використання у клінічній практиці.
Ключові переваги вертикалізатора ЛУНАР:
- Можливість передньої та задньої вертикалізації — терапевт може обирати найбільш зручний та безпечний варіант для конкретного пацієнта;
- Регульована система стабілізації (таз, коліна, груди, голова) — дозволяє адаптувати пристрій до різних рівнів рухового контролю;
- Плавне налаштування кута нахилу — полегшує поступове звикання до вертикалізації та безпечне збільшення часу у вертикальному положенні;
- Модульна конструкція — пристрій «росте» разом із дитиною або може бути адаптований під дорослого пацієнта;
- Сумісність із різними діагнозами — LUNAR підходить і для дітей із тяжкими формами ДЦП, і для дорослих після інсульту або травм спинного мозку.
Таким чином, вертикалізатор LUNAR займає проміжне місце між статичними та динамічними вертикалізаторами: він надає високу стабільність, але водночас дозволяє більш гнучко працювати з пацієнтом, створюючи умови для поступової активізації.
