Прикутість до ліжка після інсульту: Як прискорити одужання?

Інсульт – це серйозне неврологічне ушкодження, і деякі пацієнти, які його пережили, можуть бути прикуті до ліжка після травми. Хоча цей термін може звучати екстремально, це може мати значний вплив на здоров’я, незалежність і якість життя людини, яка пережила інсульт. Тривале перебування в ліжку може призвести до додаткових ускладнень повсякденного життя як для людини, що пережила інсульт, так і для того, хто за нею доглядає.

На щастя, існують кроки, які допоможуть запобігти потенційним ускладненням і максимізувати ваші шанси на відновлення функцій. Надання пріоритету фізичним вправам і частим рухам є основою одужання для тих, хто пережив інсульт і прикутий до ліжка. У цій статті ми обговоримо різні причини, через які людині, що пережила інсульт, може бракувати активних рухів, а також кроки, які ви можете зробити на шляху до реабілітації.

Чому деякі пацієнти після інсульту прикуті до ліжка

Вторинні наслідки інсульту значною мірою залежать від ураженої ділянки мозку, а також від тяжкості інсульту. Залежно від цих факторів, люди, які пережили інсульт, зазвичай відчувають геміплегію або геміпарез, що означає параліч або слабкість однієї половини тіла. Це часто є причиною прикутості пацієнтів до ліжка, оскільки це може вкрай ускладнити пересування.

Параліч, або геміплегія, може виникнути після того, як інсульт пошкодив ділянки мозку, що відповідають за рух, наприклад, рухову кору. У нормі мозок і м’язи постійно взаємодіють один з одним, створюючи рух. Однак, коли цей зв’язок порушується внаслідок інсульту, виникають рухові та сенсорні труднощі, які ускладнюють сидіння, стояння або ходьбу.

Окрім геміплегії та геміпарезу, може виникнути багато інших ускладнень або подій, пов’язаних з інсультом. Деякі постраждалі можуть деякий час після інсульту перебувати в комі, а інші можуть недоїдати через дисфагію або труднощі з ковтанням. Ці, а також інші вторинні захворювання можуть призвести до прогресуючої слабкості та втрати м’язів. Це може ще більше ускладнити одужання і призвести до того, що людина, яка пережила інсульт, буде малорухливою.

Ускладнення прикутості до ліжка після інсульту

Перш ніж ми зануримося в кроки, які можна зробити для покращення мобільності, давайте обговоримо, які ускладнення можуть виникнути, якщо людина, що пережила інсульт, залишається малорухомою. Ці ускладнення можуть вплинути на багато функцій і ділянок тіла, тому це може допомогти усвідомити, на що слід звернути увагу. Для початку наведемо кілька поширених ускладнень, які можуть виникнути, коли пацієнт прикутий до ліжка:

Атрофія м’язів. Це відбувається, коли м’язи втрачають масу через відсутність фізичної активності. Можна уявити це як протилежність тому, що відбувається, коли ви піднімаєте важку вагу, і ваші м’язи стають більшими. Дослідження показали, що люди втрачають приблизно 50% своєї м’язової сили після 3-5 тижнів постільного режиму. На жаль, для відновлення сили після її втрати потрібно значно більше часу.
Вивчене невикористання. Якщо людина, яка пережила інсульт, не звертає уваги на уражені кінцівки протягом тривалого періоду, це може призвести до їх невикористання. Коли таке відбувається, мозок може з часом забути, як користуватися занедбаними ділянками тіла. Як наслідок, пацієнт часто використовує лише неуражені кінцівки для компенсації. Це особливо часто трапляється, коли постраждалі страждають від занедбаності лівої сторони.
Контрактури. Це відбувається, коли м’язи, суглоби або сполучні тканини стають надзвичайно жорсткими і обмежують діапазон рухів. Контрактури можуть розвинутися, коли спастичність після інсульту не контролюється і прогресивно погіршується.
Пролежні. Занадто довге перебування в одному положенні може спричинити тиск на шкіру, яка стикається з ліжком. З часом це призводить до руйнування тканин, в результаті чого утворюється пролежень. Це особливо часто трапляється, коли пацієнти страждають від оніміння або зниження чутливості.
Проблеми з диханням. Рідина може накопичуватися в легенях, коли м’язи не працюють, щоб вивести надлишок рідини. Коли в цю рідину потрапляє інфекція, це може призвести до респіраторних проблем, таких як пневмонія. Крім того, це може спричинити ателектаз – часткове або повне руйнування всієї або частини легені.
Поганий кровообіг або тромби. Коли тіло тривалий час перебуває в нерухомому горизонтальному положенні, кров рухається повільніше. Це може збільшити ймовірність утворення згустків крові в ногах, що називається тромбозом глибоких вен або ТГВ. Ці згустки можуть переміститися в інші частини тіла і закупорити важливу артерію. У легенях це може призвести до тромбоемболії легеневої артерії. У мозку – ішемічний інсульт.

Всі ці ускладнення мають дещо спільне: їх можна запобігти за допомогою руху. Саме тому участь у руховій реабілітації є неймовірно важливою після інсульту. У наступному розділі ми обговоримо, як люди, що пережили інсульт, можуть покращити свою рухову функцію за допомогою реабілітації.

Сприяння моторному відновленню для немобільних людей, які пережили інсульт

Рух – це ключ до підтримання добробуту людини, яка пережила інсульт і прикута до ліжка. Це пов’язано зі здатністю мозку відновлюватися після інсульту через процес нейропластичності. Нейропластичність лежить в основі відновлення після інсульту. Коли інсульт пошкоджує тканини мозку і функції втрачаються, нейропластичність дозволяє іншим ділянкам мозку взяти на себе ці функції.

Тому постійні фізичні вправи є ключем до одужання, в тому числі відновлення після важких рухових розладів, таких як постінсультний параліч. Коли ви рухаєте своє тіло за допомогою вправ, ви допомагаєте стимулювати мозок. Це дозволяє мозку адаптувати свою нейронну схему до завдань, які ви регулярно виконуєте.

Щоб максимізувати нейропластичність, важливо виконувати терапевтичні вправи з великою кількістю повторень. Таку кількість повторень іноді можна назвати масованою практикою. Рух не тільки допомагає покращити потенційні ускладнення, такі як набуте невикористання, але й максимізує шанси на відновлення рухової активності. Тому виконання вправ, запропонованих командою фізіотерапевтів, є одним з найкращих способів покращити рухливість після інсульту.

Тісно співпрацюйте з фізичними терапевтами та реабілітологами, щоб створити програму, яка допоможе вам досягти ваших унікальних цілей. Вони можуть включити ваші улюблені види діяльності, щоб допомогти вам зберегти мотивацію до виконання вправ. У наступному розділі ми розглянемо різні типи вправ, які ваші реабілітологи можуть порекомендувати для вашої програми реабілітації.

Для ранньої реабілітації пацієнтів, що пережили інсульт підійде GH3+ модуль активної реабілітації (в комплекті з динамічним модулем) https://ml.com.ua/tovary/posttravmatychna-reabilitatsiya/aktyvna-reabilitatsiya/stelovyj-pidjomnyk-gh3-dynamic/

Відновлення здатності рухатися

Ми знаємо, що фізичні вправи необхідні всім людям, які пережили інсульт, включаючи тих, хто прикутий до ліжка. Однак, якщо подумати про всі доступні види фізичних вправ, то може бути складно розібратися. Щоб допомогти вам краще зрозуміти, давайте розглянемо різні види вправ, які можна використовувати для відновлення рухів після інсульту:

Психологічні вправи
Психологічна практика є доступною формою реабілітації для всіх немобільних людей, які пережили інсульт, і її не слід ігнорувати через її просту природу. Щоб виконувати психологічні вправи, люди, які пережили інсульт, повинні візуалізувати себе, виконуючи рухи, яких вони хотіли б досягти. Це може допомогти стимулювати нейропластичність, а при постійному виконанні вправ ефект може бути потужним. Дослідження показали, що для посилення нейропластичності та досягнення найкращих результатів найефективнішим є поєднання ментальних практик з фізичними. Наприклад, ментальну практику можна поєднувати з вправами на пасивну амплітуду рухів, про які ми поговоримо. Для відновлення когнітивних функцій у постінсультних пацієнтів рекомендуємо використовувати комплекс Рехаком https://ml.com.ua/tovary/postinsultna-reabilitatsiya/vidnovlennya-kognityvnyh-rozladiv/korektsijno-rozvyvayuchyj-navchalnyj-kompleks-rehakom/
Пасивний діапазон рухів
Пасивні вправи передбачають допомогу ураженій стороні у виконанні повного діапазону рухів. В ідеалі для цього потрібно використовувати неуражену сторону. Однак деякі прикуті до ліжка люди, які пережили інсульт, ще не можуть досягти такого типу рухів, і їм може знадобитися допомога терапевта або доглядальниці. Навіть якщо доглядач робить рухи за вас, це все одно допомагає активувати нейропластичність. З часом пасивні вправи можуть допомогти відновити рух, особливо в поєднанні з ментальними практиками. Дослідження показали, що пасивні рухи допомагають активувати нейропластичність і полегшують відновлення рухів, навіть якщо ваші м’язи не скорочуються активно. По мірі того, як ви прогресуєте і стаєте сильнішими, ви зможете перейти від пасивних вправ до активних. Існує ряд пристроїв, які можуть допомогти в пасивній реабілітації https://ml.com.ua/tovary/posttravmatychna-reabilitatsiya/pasyvna-rozrobka-suglobiv/
Активні вправи
Коли ви станете сильнішими, ваш реабілітолог може допомогти вам перейти до активних вправ. Активні вправи – це вправи, які вимагають активного скорочення м’язів. Це означає, що ви виконуєте вправи за допомогою власної м’язової сили, хоча спочатку вам може знадобитися певна допомога. Ці вправи можна виконувати лежачи, сидячи і навіть стоячи, коли ви станете сильнішими. Ваша команда фізіотерапевтів допоможе вам скласти програму, яка буде спрямована на усунення ваших конкретних вторинних ефектів. Вона може включати вправи для зміцнення ніг, покращення рівноваги та поліпшення функції плечового суглоба. Коли ви станете сильнішими, ви зможете покращити свою мобільність і проводити менше часу в ліжку. Ефективними рішеннями для активної реабілітації лежачих хворих стануть наступні пристрої – https://ml.com.ua/tovary/posttravmatychna-reabilitatsiya/aktyvna-reabilitatsiya/

Перспективи одужання для прикутих до ліжка людей, які пережили інсульт

Через невизначеність наслідків інсульту багато людей задаються питанням, які перспективи одужання у малорухомих людей, що пережили інсульт. Хоча прикутість до ліжка є предиктором смертності, існує багато інших факторів, які слід враховувати в кожному конкретному випадку.

Наприклад, одне дослідження довгострокових перспектив інсульту показало, що прикуті до ліжка пацієнти живуть приблизно 4-6 місяців після інсульту. Однак у дослідженні брали участь лише особи, старші за 80 років, і не враховували інші фактори ризику. Ці фактори включають передінсультну інвалідність, супутні захворювання, такі як діабет, та інші судинні фактори ризику.

Великий систематичний огляд показав, що близько 15% людей, які пережили параліч, повністю відновили функції верхніх і нижніх кінцівок. Крім того, у 65% постраждалих спостерігалося деяке відновлення функцій ніг. Найшвидше покращення функції зазвичай спостерігається в перші 3-6 місяців після інсульту через спонтанне відновлення, хоча покращення завжди можливе.

Важливо знати, що кожен інсульт є індивідуальним, а отже, кожне відновлення відбувається по-різному. Ніхто не може з упевненістю сказати, чи може людина одужати, чи ні. Що ми точно знаємо, так це те, що відновлення можливе, навіть через роки після інсульту. Найкращі результати спостерігаються тоді, коли пацієнти мотивовані на покращення і старанно йдуть до одужання протягом тривалого часу.

Зрештою, результат будь-якого інсульту невідомий, і хоча це може бути незручно для членів сім’ї немобільних пацієнтів, які пережили інсульт, це також дає простір для надії. Візьмемо, наприклад, Беккі, яка пережила інсульт. Після інсульту вона була прикута до ліжка через синдром замкненості, тобто стан, коли вона не могла рухати нічим, окрім очей. Однак через одинадцять років вона відновила рух і продовжує одужувати.

Ще більше корисних рішень для реабілітації хворих після інсульту за посиланням – https://ml.com.ua/tovary/postinsultna-reabilitatsiya/