Чому вертикалізація — важлива складова реабілітації

Механізми впливу

• Стійке навантаження на нижні кінцівки —  основа для нормального росту та розвитку кістково-суглобового апарату. При відсутності вертикального навантаження кістки, суглоби, зв’язки і м’язи можуть розвиватися деформовано, що підвищує ризик дисплазії кульшових суглобів, підвивихів або сублюксацій.
• Пасивне витягування м’язів-аддукторів за рахунок положення з розведенням стегон: це допомагає підтримувати або збільшувати довжину м’язових волокон, запобігає скороченням, контрактурам, зменшенню руху кульшових суглобів.
• Покращення м’язового балансу, вирівнювання нижніх кінцівок та зменшення асиметрій. Регулярна вертикалізація може сприяти більш рівномірному навантаженню на обидві ноги, зменшенню спастичності, поліпшенню постави.
• Позитивний вплив на опорно-рухові, кістково-суглобові структури та загальне здоров’я. Крім м’язів та суглобів, вертикалізація може покращувати кровообіг, дихальну й сечостатеву функції, впливати на загальний тонус організму.

Докази ефективності: дослідження

Дослідження «Постійні програми для підвищення гнучкості тазостегнових суглобів у дітей з ДЦП та диплегією» (Macias-Merlo та співавт., 2015) — показало, що у 13 дітей із спастичною диплегією, які з 12–14 місячного віку і до 5 років щодня виконували програму вертикалізації у спеціальному вертикалізаторі, вдалося утримати діапазон абдукції стегон на рівні приблизно 42° на початку і 43° — на п’ятому році.

Хоч приріст на 1° не є клінічно значущим, головне — що не відбулося зменшення діапазону руху, яке звичайно спостерігається в дітей з ДЦП у віці росту.

Інші дослідження, зокрема з наступним спостереженням за розвитком кульшових суглобів (acetabular index, hip migration percentage), також підтверджують, що регулярна вертикалізація з абдукцією — це важливий компонент профілактики дисплазії та зміщень кульшових суглобів у дітей з ДЦП.

Загальний висновок сучасних оглядів: програми вертикалізації є обґрунтованими з позиції збереження або покращення діапазону рухів, підтримки кістково-суглобового здоров’я, м’язової гнучкості, профілактики контрактур у дітей з ДЦП.

Вертикалізатори як інструмент — переваги та опис

Вертикалізатори — це спеціальне допоміжне обладнання, яке дозволяє забезпечити стабільне, безпечне вертикальне положення тіла дитини з ДЦП, часто — з можливістю розведення ніг.

Нижче — опис трьох популярних вертикалізаторів, доступних на ринку, з їхніми перевагами у контексті програм вертикалізації для дітей з ДЦП.

Пристрій реабілітаційний  ДАЛМАТИН ІНВЕНТО 

• Вертикалізатор призначений для дітей з ДЦП або іншими станами, які перешкоджають самостійній вертикалізації.
• Особливість — можливість змінювати положення (лежачи ↔ сидячи ↔ стоячи) без необхідності виймання дитини з пристрою. Це зручно для догляду, тривалого застосування та адаптації під потреби дитини.
• Вертикалізатор може використовуватися як у клініках, так і вдома, що дає можливість підтримувати регулярні програми вертикалізації та розтягування м’язів.

Пристрій реабілітаційний ЗЕБРА ІНВЕНТО

• Це більш простий за конструкцією вертикалізатор, який може використовуватись для дітей зі значною спастичністю або зниженою м’язовою силою.
• Його перевага — простота у використанні, легка фіксація дитини, можливість адаптації під різні рівні тонусу, а також те, що діти часто сприймають його як “іграшку”, що покращує їхню мотивацію до вертикалізації.
• ЗЕБРА ІНВЕНТО може стати корисним інструментом на ранніх етапах реабілітації.

Практичне застосування: як інтегрувати вертикалізацію в програму реабілітації

Рекомендований підхід

• Починати якомога раніше. Дослідження показало позитивний ефект при початку вертикалізації з 12–14 місяців.
• Регулярність і тривалість. Оптимально — щоденна вертикалізація (або майже щоденна), бажано ≥ 5 разів на тиждень; тривалість — від приблизно 45 хв до 1–1.5 години на сеанс, залежно від стану дитини та переносимості.
• Положення з абдукцією стегон (розведенням): якщо дозволяє ортопедична ситуація, розведення стегон під час вертикалізації забезпечує більш ефективне пасивне розтягнення аддукторів, що сприяє підтримці або збільшенню  діапазону рухів.
• Індивідуальна адаптація. Підбір і налаштування вертикалізаторів — зі врахуванням зросту, ваги, тонусу, можливостей фіксації, комфорту дитини.

Переваги та обмеження використання верткиалізаторів

Основні переваги

• Утримання або підтримка абдукції стегон, гнучкості м’язів — профілактика контрактур.
• Сприяння нормальному розвитку суглобів, кісток, профілактика дисплазій, підвивихів або сублюксацій, особливо в дітей, які не мають адекватного м’язового навантаження.
• Поліпшення м’язового тонусу, м’язового балансу, постави; зменшення спастичності; сприятливий вплив на системні функції (кровообіг, здоров’я кісток, дихальні функції тощо).
• Можливість тривалої реабілітації — особливо при наявності вертикалізаторів, які легко адаптуються до росту дитини, змін положення, дають змогу використовувати вертикалізатор в домашніх умовах.

Обмеження та застереження

• Не у всіх дітей можна застосовувати позицію з розведенням стегон через ортопедичні протипокази, стан суглобів, стабільність тазу, індивідуальні особливості.
• Важливі регулярність, тривалість і контроль — без належної організації програми вертикалізації ефект може бути мінімальним.
• Вертикалізатори потребують певного інвестування (обладнання, навчання батьків/реабілітологів), простору, часу, а також відповідного нагляду за дитиною під час вертикалізації.

Висновок

Програми вертикалізації  — це клінічно обґрунтований, відносно простий і ефективний метод для підтримки та частково покращення гнучкості м’язів стегон і діапазону рухів кульшових суглобів у дітей з спастичною диплегією ДЦП. Дослідження показують, що регулярна вертикалізація, особливо з положенням з розведенням стегон, допомагає утримати абдукцію стегон, запобігти контрактурам, підтримати здоров’я суглобів та поліпшити умови для нормального росту дитини.

Використання сучасних вертикалізаторів дає реабілітологам і батькам можливість реалізувати такі програми максимально комфортно, безпечно та адаптовано під конкретну дитину.