Вплив інсульту на ризик падіння людини, яка пережила інсульт
Знання про те, як інсульт може підвищити ризик падіння, може допомогти людям, які пережили інсульт, та їхнім близьким краще зрозуміти, як запобігти падінню після інсульту. У наведеному нижче переліку описані деякі вторинні наслідки інсульту, які можуть підвищити ризик падіння:
– Рухові порушення. М’язова слабкість і погана координація, а також нездатність утримувати рівновагу через зниження функцій верхніх кінцівок можуть підвищити ризик падіння у людини, яка пережила інсульт.
– Сенсорні зміни. Оскільки органи чуття відіграють життєво важливу роль у запобіганні падінню, ймовірність падіння може бути вищою після змін у певних сенсорних системах, таких як вестибулярна система (відповідає за рівновагу), тактильна система та зорова система.
– Зміни сприйняття. Зміни в тому, як тіло інтерпретує сенсорний вхід, наприклад, при гемінеглексії (нездатність звертати увагу на одну сторону тіла) або анозогнозії (відсутність розуміння своїх недоліків), можуть призвести до падіння.
– Когнітивні ефекти. Такі зміни, як порушення суджень, проблеми з багатозадачністю, труднощі з послідовністю дій та вирішенням проблем, можуть сприяти підвищенню ризику падіння.
– Психологічні зміни. Депресія, серед інших психологічних змін, може виникнути після інсульту і збільшити ймовірність падіння.
На додаток до цих вторинних наслідків інсульту, що підвищують ризик падінь, деякі люди, які пережили інсульт, піддаються ризику через інші захворювання, наприклад, постінсультну епілепсію. Несприятливий вплив ліків і серцево-судинних факторів ризику, включаючи гіпотензивні стани, такі як непритомність, також можуть підвищити ризик падінь у тих, хто пережив інсульт.
Стратегії реабілітації для профілактики падінь після інсульту
Окрім прискорення одужання, управління вторинними наслідками інсульту за допомогою реабілітації може допомогти людям, які пережили інсульт, запобігти падінню. Як зазначалося вище, багато вторинних наслідків інсульту підвищують ймовірність падінь. Тому усунення цих недоліків за допомогою реабілітації може зменшити ймовірність падіння.
Ось кілька чудових кроків, які допоможуть запобігти падінню після інсульту:
- Покращення рухових навичок
Фізична та/або ерготерапія може допомогти людям, які пережили інсульт, відновити рівновагу, силу та мобільність після інсульту. У той час як фізичні терапевти зосереджуються на покращенні рухів за допомогою практичних методик і цілеспрямованих вправ, ерготерапевти зосереджуються на покращенні функціональних навичок, щоб оптимізувати участь у повсякденному житті.
Незважаючи на те, що вони мають різну спрямованість, і фізична, і ерготерапія заохочують послідовну, повторювану практику уражених функцій для оптимізації відновлення через нейропластичність, або адаптивне перепрофілювання мозку. Ось чому важливо не тільки практикувати вправи для ніг, м’язів та рівноваги під час терапії, але й продовжувати відпрацьовувати ці навички за допомогою домашніх програм.
GH1 – підйомник розміщений стаціонарно, необхідний для підйому, позиціонування, пересаджування, переміщення або реабілітації людини з порушеннями в опорно-руховому апараті.
Платформа ДСТ Баланс - призначена для оцінки та відновлення рівноваги та стабільності. Допомагає пацієнтам покращити функціональну мобільність та відновити незалежність у повсякденній діяльності.
Диск балансувальний Диск-о-сіт широко визнаний тренерами та терапевтами, для виконання вправ, з метою розвитку координації та поліпшення рефлексів та стабільності. Ціни на обладнання для реабілітації (ПМГ)
Підйомник GH3+ може використовуватися як в клінічних, так і в домашніх умовах. Він дозволяє швидко і зручно пересаджувати пацієнта з ліжка в коляску, проводити гігієнічні процедури або виконувати інші завдання.
-
Вирішення проблем із зором
Зір відіграє важливу роль у відчутті рівноваги. Таким чином, коли зір порушується внаслідок інсульту, люди мають більшу ймовірність падіння. Існує ряд змін зору, які можуть виникнути після інсульту, зокрема
– Звуження поля зору: зменшення або зникнення частини поля зору.
– Порушення руху очей: виникають через труднощі з контролем очних м’язів.
– Занедбаність зору: неуважність до однієї сторони поля зору
Зміни зору погіршують здатність людини, яка пережила інсульт, чітко орієнтуватися в навколишньому середовищі, збільшуючи ризик падінь. Оптометристи, неврологи та ерготерапевти, особливо ті, що пройшли спеціальну підготовку з реабілітації зору, є чудовими ресурсами, які можуть допомогти в лікуванні та управлінні проблемами зору.
- Управління вторинними станами
У багатьох людей, які пережили інсульт, розвиваються вторинні стани, що підвищують ризик падіння. Хоча кожен інсульт унікальний, у багатьох людей, які пережили інсульт, виникає один або кілька станів, що підвищують ймовірність падіння.
Це можуть бути
– Геміплегія або геміпарез: параліч або слабкість з одного боку тіла, що призводить до порушення рівноваги, особливо якщо уражені ноги або тулуб. Ці стани часто лікуються фізичною терапією та ерготерапією.
– Падіння стопи: труднощі з підняттям передньої частини стопи. Вирішується за допомогою гомілковостопного ортеза,, або за допомогою цілеспрямованих вправ з фізичної терапії.
– Гемінеглект: недостатня увага до однієї сторони тіла/оточення. Лікування часто включає компенсаторні методи, такі як візуальне сканування та/або адаптація призми.
– Виконавча дисфункція: труднощі з когнітивними функціями вищого рівня, які можуть бути пов’язані з підвищеним ризиком падіння. Виконавча дисфункція може бути вирішена за допомогою когнітивної реабілітації з логопедом та/або ерготерапевтом.
– Запаморочення: відчуття обертання або запаморочення. Залежно від причини, фізичний терапевт, який спеціалізується на вестибулярній реабілітації, може усунути запаморочення.
– Депресія: постійний смуток і відсутність інтересу до діяльності, яка раніше приносила задоволення, часто лікується за допомогою ліків та/або психотерапії. Депресія та прийом антидепресантів можуть бути пов’язані з підвищеним ризиком падінь.
Обладнання, що допомагає уникнути падінь
Це високотехнологічний стельовий підйомник, який забезпечує:
- активну підтримку пацієнта при тренуваннях стояння, ходи, переносу ваги;
- можливість динамічного переміщення — пацієнт може самостійно виконувати рухи, а система страхує від падіння;
- адаптацію до індивідуального рівня функціонування (наприклад, пацієнт може поступово збільшувати навантаження).
Переваги для реабілітолога:
- дає змогу працювати інтенсивно без ризику травмування пацієнта;
- мінімізує навантаження на персонал;
- дозволяє об’єктивно оцінювати прогрес.
Це більш компактна система, яка ідеально підходить для:
- щоденного догляду та переміщення пацієнта з ліжка у візок, у ванну тощо;
- початкового етапу вертикалізації, коли ще рано починати активні тренування;
- домашнього або стаціонарного використання.
Переваги:
- простота в управлінні;
- безпечне переміщення без потреби у кількох асистентах;
- можливість встановлення у приміщеннях з обмеженим простором.
GH3 vs GH1.2: у чому різниця і як обрати?
|
Характеристика |
GH3+ |
GH1 |
|
Тип руху |
Активний, динамічний |
Пасивний, вертикальний |
|
Призначення |
Реабілітація, тренування |
Переміщення, базова допомога |
|
Стадія використання |
Середня та пізня (активне відновлення) |
Рання (початок реабілітації, догляд) |
|
Залучення пацієнта |
Високе — він може рухатися |
Мінімальне |
|
Робота з рівновагою |
Так |
Ні |