RU
Edina Tanović1 , Adnana Talić-Tanović2 , Jasminka Ðelilović-Vranić3 , Amir Rekić4 , Adnan Papović2 , Emina Tanović5 1 Clinic for Physical Medicine and Rehabilitation, 2 Clinic for Orthopaedics and Traumatology, 3 Clinic for Neurology; University Clinical Centre Sarajevo, Sarajevo, 4 Departement of Family Medicine and Emergency Medicine, Health Care Centre Cazin, 5 School of Pharmacy, University of Sarajevo, Sarajevo; Bosnia and Herzegovina Corresponding author: Edina Tanović Clinic for Physical Medicine and Rehabilitation, University Clinical Centre Sarajevo Bolnička 25, 71000 Sarajevo, Bosnia and Herzegovina Phone: +387 33 278 465, Fax: +387 33 297 803; E-mail: tanovicedina@hotmail.com ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002- 9862-5003 Original submission: 08 June 2018; Revised submission: 16 July 2018; Accepted: 23 July 2018. doi: 10.17392/970-18 Med Glas (Zenica) 2019; 16(1):71-76
АНОТАЦІЯ
Мета – дослідити вплив кінезіотерапії на зміцнення м’язів у пацієнтів з хворобою Паркінсона.
Методи
Це клінічне ретроспективно-проспективне дослідження базувалося на зібраних даних з історій хвороби і включало 40 пацієнтів, які, окрім медикаментозного лікування, пройшли курс кінезіотерапії. У цьому дослідженні було проаналізовано вік, стать, тривалість реабілітації та оцінку загальної м’язової сили при надходженні та виписці за допомогою мануального м’язового тесту (ММТ).
Результати
Жінки були дещо більше представлені в загальній вибірці без достовірної статистичної різниці. Після кінезіотерапії спостерігалася достовірна статистична різниця в м’язовій силі, середній показник ММТ верхніх кінцівок збільшився з 3,25±0,6 до 3,53±0,8, а нижніх кінцівок – з 2,9±0,8 до 3,3±0,9. Аналіз впливу статі на вищий бал за шкалою ММТ показав, що стать не впливає на показник за шкалою ММТ. Кореляційний аналіз віку та тривалості госпіталізації за шкалою MMT показав, що пацієнти з більшою тривалістю госпіталізації мали краще покращення.
Висновок
Результати дослідження показали, що кінезіотерапія позитивно впливає на м’язову силу у пацієнтів з хворобою Паркінсона.
Ключові слова: реабілітація, госпіталізація, мануальний м’язовий тест (ММТ)
ВСТУП
Morbus Parkinson – хвороба Паркінсона (ХП) – це прогресуюче захворювання нервової системи, що впливає на рух, характеризується тремором, акінезією, брадикінезією та ригідністю, які створюють проблеми для пацієнтів з виконанням простих повсякденних дій. Брадикінезія є основною причиною функціональної інвалідності і включає в себе порушення рухової функції, такі як ходьба (дрібними кроками і зі зниженою швидкістю), зменшення розміру шрифту під час письма і проблеми з рівновагою і положенням із зігнутими колінами і ліктями з нахилом вперед . Обличчя гіпомобільне, схоже на маску, пацієнти рідко моргають, з куточків губ витікає слина, зміна напрямку руху дуже складна, а вся хода невпевнена, з тенденцією до падіння. При подальшому прогресуванні захворювання виникають тривожність, порушення сну, відчуття втоми, порушення перистальтики кишечника, запори та нетримання сечі.
Фармакотерапія, що використовується в лікуванні, діє симптоматично, а це означає, що терапевтичну дозу необхідно коригувати залежно від розвитку захворювання, тому вона може призвести до відміни або мінімізації симптомів з мінімальними побічними ефектами .
Існує також хірургічний метод глибокої стимуляції головного мозку, а також ерготерапія та лікувальна фізкультура). Лікування хвороби Паркінсона спрямоване на збереження незалежності та якості життя пацієнт. Застосування леводопи пов’язане з виникненням мимовільних рухів або дискінезій, які можуть спричинити функціональний та соціальний дефіцит, а також обмежити якість життя пацієнтів. Кінезіотерапія – це галузь фізичної медицини, яка використовує рухи і силу м’язів з метою зцілення, поліпшення стану, запобігання інвалідності та досягнення більш високого ступеня функціональності, запобігаючи при цьому виникненню вторинних ускладнень, пов’язаних з нерухомістю або відсутністю рухів. Цей метод використовує ресурси кожної людини – силу власних м’язів і рухів. Він простий, оскільки не потребує спеціального приміщення та обладнання. Його все частіше з успіхом застосовують у реабілітації пацієнтів. Вправи повинні бути адаптовані для кожного пацієнта, щоб уникнути перевтоми. Також важливо, щоб пацієнти починали займатися, коли вони відпочивають, належним чином підготовлені і в адекватному просторі.
Лікувальна гімнастика безпосередньо впливає на поставу, ходу, рухи та виконання повсякденної діяльності. Порушення рівноваги та нестабільність постави є поширеними і можуть призвести до збільшення частоти падінь і травм, що підвищує ймовірність розвитку супутніх захворювань та інвалідності. Вправи слід виконувати для всього тіла: тулуба та кінцівок, обличчя, мовленнєві та дихальні вправи. Ще однією перевагою фізичних вправ є позитивний вплив на кардіо-респіраторну систему. Сильне і глибоке дихання позитивно впливає на силу зовнішніх м’язів тулуба. Фаза видиху повинна бути принаймні вдвічі довшою за фазу вдиху. Координаційні вправи застосовуються через порушений цикл нормальної ходьби через скорочення і неможливість згинатися, короткі і незграбні кроки, неможливість координувати руки і ноги під час ходьби. Пасивні вправи на розтяжку виконуються з метою зменшення можливості скорочення, збільшення амплітуди рухів у суглобах і розслаблення м’язів.
Завдяки постійному виконанню вправ на розтяжку підвищується гнучкість тіла та здатність виконувати рухи в одній або декількох суглобових системах. При відповідній інтенсивності вправ і поєднанні з медикаментозним лікуванням та кінезіотерапією можна підвищити рівень дофаміну і поліпшити рухові порушення. Попередні дослідження не дали точних відповідей, наскільки кінезіотерапія впливає на силу м’язів індивідуально, оскільки думки розділилися щодо того, як довго, коли і де впроваджувати програму кінезіотерапії. З цієї причини ми вирішили показати, наскільки сильно кінезіотерапія може вплинути на силу м’язів, щоб продовжити відновлення за допомогою домашньої програми після госпіталізації. Метою дослідження було вивчити вплив кінезіотерапії на зміцнення м’язів у пацієнтів з хворобою Паркінсона.
ПАЦІЄНТИ ТА МЕТОДИ
Пацієнти та дизайн дослідження
Це дослідження було розроблено як клінічне, ретроспективно-проспективне дослідження, проведене в Клініці фізіотерапії та реабілітації Університетського клінічного центру Сараєво в період з січня по грудень 2016 року для ретроспективної частини і з січня по березень 2017 року для проспективної частини дослідження. У дослідженні взяли участь 40 випадково відібраних пацієнтів, які відповідали критеріям включення, наприклад, з діагнозом «хвороба Паркінсона». Критеріями включення в дослідження були: пацієнти з підтвердженим діагнозом хвороби Паркінсона, пацієнти, яким кінезіотерапія була включена як додатковий метод лікування, пацієнти з повним документуванням показників мануального м’язового тесту (ММТ) до і після застосованої кінезіотерапії. Діагноз пацієнтам ставив невролог, і всі пацієнти отримували лікування кінезіотерапією та медикаментозною терапією.
Методи
Аналізували вік і стать, час, витрачений на реабілітацію, а також оцінювали загальну силу м’язів верхніх і нижніх кінцівок на момент госпіталізації та виписки за допомогою мануального м’язового тесту (ММТ) (8). Ручний м’язовий тест – це неінвазивний інструмент, який використовується медичними працівниками для оцінки нервово-м’язової цілісності, особливо м’язової сили (8). При виконанні цього тесту м’яз або групу м’язів ізолюють, розміщуючи пацієнта у відповідному положенні для обстеження, а потім прикладають зовнішню силу, в той час як дослідник визначає силу скорочення м’яза. Система оцінювання від 0 до 5 балів: 0 – м’язова активність відсутня (збережено 0% м’язової сили); 1 – м’язове скорочення присутнє в тракті, його можна пальпувати або візуалізувати (збережено 15% м’язової сили); 2 – м’яз здатний долати повний діапазон рухів у суглобі, якщо виключити силу тяжіння (у воді, у підвішеному стані тощо) (збережено 25% м’язової сили). ) (збережено 25% м’язової сили); 3 – м’язове скорочення долає повний діапазон руху без виключення сили тяжіння (збережено 50% м’язової сили); 4 – м’язове скорочення може подолати повний діапазон руху проти сили тяжіння з легким опором (збережено 75% м’язової сили); 5 – м’яз долає повний діапазон руху з опором, що надається терапевтом (збережено 100% м’язової сили). Ми також проаналізували різницю в силі м’язів верхніх і нижніх кінцівок у цих пацієнтів, а також вплив статі на значення ММТ.
Статистичний аналіз
Результати були представлені в таблицях і графіках у вигляді кількості випадків, відсотків, середнього арифметичного зі стандартним відхиленням, стандартної помилки середнього арифметичного і розмаху значень. Статистичний аналіз проводили з використанням критерію χ2 , t-критерію Стьюдента та коефіцієнта лінійної кореляції Пірсона. Результати всіх тестів вважали вірогідними на рівні ймовірності 95% або при р <0,05.
РЕЗУЛЬТАТИ
Із загальної вибірки 25 (62,5%) жінок і 15 (37,5%) чоловіків (p>0,05).
Із 40 пацієнтів один (2,5%) був молодший за 50 років, п’ятеро (12,5%) – у віці 50-60 років, семеро (17,5%) – у віці 61-70 років, 18 (45%) належали до вікової групи 71-80 років і семеро (17,5%) пацієнтів – до вікової групи 81-90 років. У віковій групі старше 90 років було відзначено двох (5%) пацієнтів. Середній вік пацієнтів становив 73,9 року (діапазон від 39 до 92 років) (p <0,05).
Найбільша кількість пацієнтів провела в лікарні від 23,2 до 30,8 днів (p<0,05)
Середня тривалість госпіталізації становила 27,1+12,2 дня з найкоротшим періодом 3 дні та найдовшим періодом 62 дні. Тривалість госпіталізації менше 10 днів була зафіксована у трьох (7,5%), тоді як 10-20 днів госпіталізації – у семи (17,5%) пацієнтів. Найбільша група – 18 (45%) пацієнтів – була зафіксована з тривалістю госпіталізації 21-30 днів; шість (15%) пацієнтів були госпіталізовані на 31-40 днів, і у п’яти (12,5%) пацієнтів госпіталізація тривала 41-50 днів. Лише один (2,5%) пацієнт перебував у стаціонарі понад 50 днів. Порівняння середніх значень ММТ при госпіталізації та виписці показало, що спостерігалося статистично достовірне збільшення середнього показника ММТ, виміряного як на верхніх, так і на нижніх кінцівках (p<0,05). Так, середній показник ММТ верхніх кінцівок збільшився з 3,25 ± 0,6 до 3,54 ± 0,8, а нижніх кінцівок – з 2,91 ± 0,8 до 3,26 ± 0,9 (табл. 1). Різниця ММТ (вивільнення ММТ) показала, що збільшення ММТ було дещо більшим у нижніх кінцівках і становило в середньому 0,35 ± 0,41 порівняно з ММТ, виміряним у верхніх кінцівках, із середнім збільшенням 0,29 ± 0,43 (p > 0,05) (Таблиця 2). Аналіз гендерного впливу на ММТ свідчить про те, що покращення було дещо вищим у жінок порівняно з чоловіками, як при вимірюванні верхніх кінцівок – 0,36 ± 0,34 та 0,17 ± 0,49 відповідно, так і при вимірюванні нижніх кінцівок – -0,38 ± 0,36 та 0,3 ± 0,53 відповідно (p > 0,05). Це свідчить про те, що стать не впливає на покращення ММТ.
ОБГОВОРЕННЯ
Численні дослідження стосувалися впливу кінезіотерапії на пацієнтів з діагнозом хвороба Паркінсона, і більшість з них вказують на позитивні наслідки застосування кінезіотерапії або її різновидів у таких пацієнтів. Cugusi et al. провели дослідження з оцінки впливу індивідуальної фізичної активності на рухові та немоторні функції і якість життя пацієнтів з хворобою Паркінсона і показали збільшення відстані, яку пацієнти можуть самостійно подолати, значне поліпшення рівноваги і безпеки руху, а також значне збільшення м’язової сили; автори дійшли висновку, що індивідуальна для пацієнта програма вправ може бути ефективною як додатковий метод до традиційної терапії з метою поліпшення повсякденного життя, моторних і немоторних симптомів з більш високою якістю життя. Ці результати узгоджуються з результатами нашого дослідження. Ефекти фізичної терапії у порівнянні з плацебо або у порівнянні з невтручанням у пацієнтів з хворобою Паркінсона вивчалися в мета-аналізі, результати якого були опубліковані в 2012 році, що включав 33 дослідження із загальною кількістю 1518 суб’єктів. Результати показали значне покращення в експериментальних групах пацієнтів щодо збільшення швидкості, довжини ходи, рівноваги, м’язової сили, функціональної мобільності та результатів за Уніфікованою шкалою оцінки хвороби Паркінсона. Результати, отримані в наших дослідженнях, підтверджують позитивний вплив кінезіотерапії, особливо на нижні кінцівки.
Дослідження, проведене Baatile та ін., які вивчали вплив на якість життя людей з хворобою Паркінсона, вказує на переваги регулярних фізичних вправ з точки зору поліпшення результатів, виміряних за допомогою Уніфікованої шкали оцінки хвороби Паркінсона (UPDRS) та опитувальника хвороби Паркінсона 39. Результати нашого дослідження показують, що тривале застосування ЛФК методом кінезіотерапії збільшує можливість тривалої ходьби і, отже, більш якісної діяльності в повсякденному житті. Силові тренування та їх вплив на брадикінезію і м’язову силу у пацієнтів з хворобою Паркінсона були предметом дослідження 2016 року, яке показало значне зменшення брадикінезії і збільшення м’язової сили у літніх пацієнтів з хворобою Паркінсона, а також позитивний вплив на фізичну функцію і якість життя. Наші результати узгоджуються з цим дослідженням. Дослідження Kwok et al. свідчить, що вправи призводять до значного покращення рухових симптомів, постуральної стабільності та функціональної мобільності. Наше дослідження підтверджує позитивний вплив кінезіотерапії. Дослідження Lee et al. вказує на значну різницю з точки зору рівноваги, повсякденної життєдіяльності та депресивних розладів між експериментальною та контрольною групою, що свідчить про позитивний вплив цього виду фізичної активності на всі три досліджувані компоненти у пацієнтів з хворобою Паркінсона .
Вплив кінезіотерапії на виконавчі функції пацієнтів з хворобою Паркінсона в нещодавно опублікованому дослідженні показав, що шість місяців вправ покращили деякі аспекти виконавчих функцій у пацієнтів з хворобою Паркінсона порівняно з контрольною групою. Ці, як і багато інших досліджень, свідчать про позитивний вплив кінезіотерапії на пацієнтів з хворобою Паркінсона. Однак існує менше досліджень, які свідчать про відсутність ефекту цього методу лікування у пацієнтів з хворобою Паркінсона, наприклад, дослідження 2011 року за участю 28 пацієнтів, які проходили 12-тижневу програму вправ, де результати вплинули на когнітивну функцію лобової частки, але не на якість життя . У літературі існує консенсус щодо того, що регулярні фізичні вправи покращують фізичні та функціональні здібності в різних групах населення. Практика регулярної фізичної активності, схоже, діє профілактично на людину як до, так і після встановлення діагнозу хвороби Паркінсона. Деякі епідеміологічні дослідження припускають, що існує зворотна кореляція між фізичною активністю і ризиком розвитку цього захворювання, середній і високий рівні фізичної активності асоціюються зі зниженим ризиком розвитку хвороби. Зростаюча кількість досліджень свідчить про те, що лікування кінезіотерапією приносить більшу користь у функціональних можливостях людей з хворобою Паркінсона, ніж ізольована медикаментозна терапія.
У рандомізованих контрольованих дослідженнях були запропоновані різні типи вправ, щоб мінімізувати негативний вплив хвороби Паркінсона на рухові та функціональні показники. Ці дослідження зосереджувалися на різних підходах до фізичної терапії, таких як специфічні вправи для покращення мобільності , м’язової сили, рівноваги, аеробного фітнесу та інсульту. Деякі дослідження не є ексклюзивними, не мають переконливих доказів або достатньої кількості суб’єктів, щоб підтвердити і виміряти вплив кінезіотерапії на повсякденну діяльність пацієнтів з хворобою Паркінсона, хоча в більшості випадків всі вони вказують на позитивний вплив кінезіотерапії майже на всі аспекти життя цих пацієнтів. У цьому дослідженні ми проаналізували пацієнтів, які проходили курс кінезіотерапії в стаціонарі, але не мали можливості спостерігати за їх подальшим прогресом у домашній програмі. Необхідно вивчити, як часто можна застосовувати програму кінезіотерапії в умовах стаціонару, щоб запобігти ослабленню м’язової сили. Таким чином, кінезіотерапія позитивно вплинула на зміцнення м’язів у наших пацієнтів з хворобою Паркінсона, що узгоджується з раніше опублікованими результатами, пов’язаними з позитивним впливом кінезіотерапії. Рекомендується щоденне застосування кінезіотерапії за індивідуальною програмою з регулярними перевірками у співпраці з неврологами, які проводять медикаментозну терапію.
Ефективним пристроєм для проведення кінезіотерапії Кабіна для реабілітації ВСЦ-4