Біль у плечі після інсульту: як допоможуть прості вправи

Порушення плеча, пов’язані з інсультом

Інсульт може призводити до різноманітних ускладнень у роботі плечового суглоба:

• Геміпарез або геміплегія: слабкість або параліч на одній стороні тіла, що обмежує рухи плеча.

• Сублюксація плеча: часткове зміщення верхньої кінцівки від плечевого відростка, що викликає біль і обмеження руху.

• Спастичність: мимовільне напруження м’язів, що призводить до ригідності і скутість рухів.

• “Заморожене плече” : запалення або рубцювання тканин, коли суглоб втрачає амплітуду руху через тривалу нерухомість. 

• Невтручання (унілатеральне нехтування): пацієнт недооцінює або не використовує уражену кінцівку, що посилює її слабкість і атрофію.

Ці порушення можуть виникати одразу після інсульту або з’являтись через тривалий період малої активності. Чим раніше починається адресна терапія — тим нижчий ризик ускладнень і контрактур.

Чому плечові вправи важливі

Регулярне виконання вправ для плеча після інсульту має низку значних переваг:

1. Поліпшення функції суглоба
   Цільові вправи допомагають поступово розширити обсяг рухів у плечі, покращити контроль над рухами, зменшити жорсткість і дискомфорт.

2. Активізація нейропластичності
   Повторні рухи стимулюють мозок «переучуватися»: здорові ділянки кори можуть взяти на себе функції уражених зон. Така «адаптивна перебудова» є ключем до відновлення після інсульту. 

3. Зменшення болю та ускладнень
   Виконання вправ запобігає вторинним проблемам — наприклад, контрактурам, підвищенню тонусу м’язів, застійним явищам у суглобі.

4. Підвищення самостійності у побуті
   З часом пацієнти можуть повернутися до звичних справ — одягання, гігієна, приготування їжі — із меншою залежністю від сторонньої допомоги, якщо плеча функціонують краще.

2. Вправи за столом

Ці вправи — підходящі у стадії зменшеної сили або при обмеженому контролі рухів — вони часто пасивні або допоміжні.

• Сидячи за столом, зчепити руки долонями, покласти руки та передпліччя на поверхню, нахилятись вперед, штовхаючи руки вперед. Затриматись 10 секунд. 

• Рухи з боку в бік: руки на столі, штовхати їх вліво, вправо, утримуючи положення 10 секунд.

• Малювання великих кіл руками по поверхні столу — сприяє мобільності. 

3. Вправи з палицею

Коли пацієнт уже може утримувати предмет в ураженій руці, ці вправи допомагають працювати проти гравітації та контролювати рухи.

• Лежачи на спині, тримаючи палицю двома руками (нормальна рука підтримує), підіймати палицю над головою, повільно опускати. 

• Відведення руки вбік: якщо уражена рука тримає кінець палиці, інша — середню частину, рука витягується вбік. Як «ангели на снігу».

Ці вправи можна ускладнювати — виконувати сидячи або стоячи, щоб працювати проти гравітації.

4. Скапілярні вправи (для лопатки)

Плечовий суглоб багато в чому залежить від стабільної позиції лопатки, тому важливо працювати не лише з плечем та рукою, а й зі структурою лопатки:

• Пожимання плечима (підняття, опускання) — просте, але ефективне.

• Зведення лопаток (“стягувати назад”) — концентруватися на роботі м’язів середньої частини спини. 

• Колові рухи плечима — вперед, назад по колу. 

• Віджимання від стіни: стати на відстані, долоні на стіні, зігнути лікті, наблизившись до стіни, потім відштовхнутись назад. Це допомагає стабілізації лопатки й плеча. 

5. Вправи у воді (аквотерапія)

Вода додає опору, знижує навантаження й болючість, дозволяючи рухам бути м’якшими:

• Згинання/розгинання плечей у воді

• Діагональні рухи (рука відводиться вбік, потім перетинає тіло)

• «Плескання руками» (руки широко, потім звести, як ніби плескати)

• Усі рухи можна виконувати з або без водяних гантель чи поплавців. 

Важливо пам’ятати: при будь-якому дискомфорті, нестабільності чи ризику падіння — вправи у воді слід виконувати лише під наглядом або допомогою.

Практичні поради та запобіжні заходи

• Зазвичай рекомендується робити 10–15 повторів кожної вправи 1–2 рази на день, якщо немає болю чи протипоказань.

• Якщо під час виконання з’являється біль або інтенсивне напруження — краще припинити вправу та звернутись до спеціаліста. 

• Частою помилкою є піднімання плеча до вуха (плечовий «хайкінг») — це змінює механіку і знижує ефективність вправи, може погіршити стан. 

• Щоби уникнути цієї помилки, можна:

  • Виконувати вправи перед дзеркалом, стежачи за положенням плеча.

  • Покласти руку або ладонь на плече, щоб відчувати і контролювати підняття.

• Співпраця з фізіотерапевтом або ерготерапевтом дуже важлива: спеціаліст допоможе підібрати індивідуальний набір вправ, скоригувати техніку, використати додаткові методики (мануальна терапія, електростимуляція, тейпування). 

• Важливо мати домашню програму вправ, щоб продовжувати тренування поза межами сеансів у клініці — саме регулярність веде до кращих результатів.