Вплив реабілітації з кабіною на підвісну терапію з підвісною системою порівняно з традиційною фізичною терапією на загальну моторну функцію у дітей із церебральним паралічем – досвід Індії

Анотація
Цілі: Дитячий церебральний параліч (ДЦП) – це стан, коли непрогресуючі порушення постави викликані аномальним розвитком або пошкодженням центрів моторного контролю головного мозку, що призводить до аномальних рухів. Поліпшення загальної рухової функції у дітей з церебральним паралічем є основною метою фізичного терапевта. Мета цього дослідження – з’ясувати вплив терапії в кабіні з підвісною системою порівняно з традиційною фізичною терапією на загальну моторну функцію у дітей з ДЦП.
Матеріали та методи: Проведено порівняльне дослідження з метою з’ясування впливу терапії в кабіні з підвісною системою порівняно з традиційною фізичною терапією на загальну моторику у дітей з церебральним паралічем.
Для цього втручання було відібрано 10 дітей з ДЦП. Для дослідження була обрана вікова група від 4 до 8 років з рівнем III-IV (за системою класифікації великих моторних функцій)
Серед 10 дітей було 2 гіпотонічних, 2 геміплегічних і 6 спастичних диплегічних дітей. Ці діти були рівномірно розподілені в кожній групі.
Терапія тривала 8 тижнів (5 днів на тиждень по 2 години на день).
Група А – 5 осіб проходили терапію в кабіні з підвісною системою. Група В – 5 осіб отримували традиційну фізичну терапію.
Для оцінки загальної рухової функції використовувався тест Система класифікації великих моторних функцій для оцінки загальної рухової здатності суб’єктів до і після втручання.
Результати: Результат показав значне поліпшення при застосуванні терапії в кабіні з підвісною системою порівняно з традиційною фізичною терапією за тестом СКВМФ (Система класифікації великих моторних функцій).
Висновки: Терапія в кабіні з підвісною системою є більш ефективною та корисною терапією, ніж традиційна фізична терапія, для поліпшення загальної моторної функції у дітей з ДЦП.

Ключові слова: Підвісна терапія; кінезотерапія; дитячий церебральний параліч; СКВМФ

Вступ

Дитячий церебральний параліч – це стан, при якому непрогресуючі порушення постави, викликані аномальним розвитком або пошкодженням рухових центрів мозку, що призводять до аномальних рухів – пояснюються непрогресуючими порушеннями, що відбуваються в розвиваючому мозку. Рухові розлади при ДЦП часто супроводжуються порушеннями відчуттів, пізнання, комунікації, сприйняття і поведінки, а також судомними розладами. Щорічно діагноз ДЦП ставлять близько 8000-10000 немовлятам і дітям раннього віку. Церебральний параліч є другим за поширеністю неврологічним порушенням у дитячому віці. Захворюваність на ДЦП оцінюється на рівні 2-2,5 на 1000 живонароджених.

В останні п’ятдесят років основна увага приділяється профілактиці ДЦП, хоча дослідження дітей з ДЦП, спрямовані на розвиток загальної моторики, зосереджуються на методах реабілітації, тренуванні або лікуванні. Однак багато з цих досліджень були безрезультатними через методологічні упередження або обмеження, такі як малі вибірки, невідповідні показники результатів, неправильний дизайн дослідження або відсутність стандартизації експериментальних процедур.

Загальна моторика є основним виснажуючим фактором для виконання повсякденної діяльності у дітей з церебральним паралічем. Останні дані свідчать про те, що діти з ДЦП можуть поліпшити загальну рухову функцію, якщо їм надати можливість тренуватися правильно.

Одним з підходів до лікування, який набуває популярності, є реабілітація з кабіною для підвісної терапії з підвісною системою.

Кабіна для підвісної терапії – це унікальний динамічний пристрій, що складається з системи шківів, ременів і шин, використовуваних для виконання різних вправ. Ця система покращує силу, пасивну і активну амплітуду рухів і гнучкість м’язів. За допомогою цієї системи терапевт може ізолювати будь-яку групу м’язів. У цій ситуації м’язовий тонус (зазвичай підвищений) не впливає на рухи. Це дозволяє групам м’язів протидіяти спастичним м’язам. Кінцевим ефектом є функціональне поліпшення. Якість ходи, рівноваги і координації рухів стрімко покращується.

Ключовими елементами кабіни для підвісної терапії є:

• Тривимірна жорстка металева кабіна, в якій розташовані металеві шківи для розтягування і зміцнення груп м’язів.
• Для підвісної терапії терапевт використовує шкіряний ремінь, до якого прикріплені банджі-шнури. Таким чином, пацієнт підтримується і може безпечно вчитися переносити вагу, стрибати, ставати на коліна, напівколіна, переступати через предмети. Кабіна є ефективним інструментом для реалізації нейророзвиваючої терапії (НРТ), одного з найбільш поширених і клінічно визнаних методів перепрограмування центральної нервової і нервово-м’язової систем і навчання мозку більш адекватним руховим навичкам.

Традиційна програма фізичної терапії складається з певних комплексів вправ для досягнення 3 важливих цілей:

• Зберегти або поліпшити властивості м’язів
• Уникнення контрактур і поліпшення моторного розвитку дитини
• Вправи на перенавчання м’язів для поліпшення гнучкості, сили, рівноваги і координації.

Зміцнення м’язів і поліпшення функцій сприяє збільшенню амплітуди рухів як активних, так і пасивних, а також поліпшенню гнучкості і тонусу м’язів, що дає гарні результати для людей з ДЦП. За даними Wu і ін., пасивна розтяжка в поєднанні з активними руховими тренуваннями у дітей з ДЦП продемонструвала поліпшення біомеханічних властивостей суглобів, ефективності моторного контролю і функціональних можливостей в області рівноваги і мобільності. Фізичний розвиток і рух дітей тісно пов’язаний з іншими аспектами їх повсякденної реабілітації. На нього впливають зростаюча впевненість у собі і задоволення від рухливих ігор, зростаюча здатність контролювати власне тіло за допомогою рухів, а також фізичне самопочуття і сила.

Матеріали і методи

Дизайн дослідження

Було проведено порівняльне дослідження з метою з’ясування впливу реабілітації з кабіною на підвісну терапію з підвісною системою порівняно з традиційною фізичною терапією на загальну рухову функцію у дітей з церебральним паралічем.

Вибірка

10 суб’єктів були відібрані після належного урахування критеріїв включення і виключення. Серед 10 дітей було 2 гіпотонічних, 2 геміплегічних і 6 спастичних диплегічних дітей.

Метод вибірки

Для відбору зразків було використано метод випадкової вибірки.

Критерії включення в дослідження

• Діагноз ДЦП
• Обидві статі з дітьми у віці від 4 до 8 років
• III-V рівень загальної рухової функції за класифікацією Gross Motor Function Classification System.

Критерії виключення

• Підвивих або вивих стегна понад 33% Скаліоз понад 25 градусів
• Остеопороз
• Високий АТ Складні системні захворювання Неконтрольовані судоми
• Використання ін’єкції ботулотоксину А протягом 3 міс до попереднього дослідження.

Показники результату

Вимірювання загальної рухової функції (GMFM)

Вимірювання загальної рухової функції (GMFM) – це клінічний інструмент, призначений для оцінки змін загальної рухової функції у дітей з церебральним паралічем. Існує дві версії GMFM – оригінальна, що складається з 88 пунктів (GMFM-88), і більш сучасна, що складається з 66 пунктів (GMFM-66). Пункти GMFM-88 охоплюють широкий спектр – від навичок лежання і перевертання до навичок ходіння, бігу і стрибків. GMFM-66 складається з підгрупи з 88 пунктів, визначених (за допомогою аналізу Раша) як таких, що сприяють вимірюванню загальної рухової функції у дітей з ДЦП. GMFM-66 надає докладну інформацію про рівень складності кожного завдання, таким чином, надаючи набагато більше інформації, що допомагає реалістично поставити мету.

Це звіт про результати повторного тестування з використанням тесту GMFM-88. Було проведено базове вимірювання, щоб забезпечити основу для порівняння з новим втручанням. Базове вимірювання GMFM-88 проводилося двічі: один раз без АФО і допоміжних пристроїв, а другий раз з АФО і допоміжними пристроями. GMFM – це критеріально орієнтована оцінка, заснована на концепції здібностей і обмежень у загальній руховій функції та є аналогом систем стадійності і градації.

Процедура

Десять вивчених у віці від 4 до 8 років з ДЦП були відібрані на основі критеріїв включення і виключення і розділені на дві групи, а саме на групу А і групу Б. Усі ці піддослідні були оцінені за допомогою загальної оцінки, що фіксувала загальний показник моторної функції.

Група А

Суб’єкт отримував по дві години на день п’ять днів на тиждень протягом двох місяців терапію в кабіні з підвісною терапією, яка включає:

• a) загальну розминку і м’яку розтяжку з подальшою терапією в кабіні – в основному для поліпшення сили шляхом ізоляції групи м’язів без компенсації з іншою групою м’язів (обтяження і система шківів)
• б) терапія в кабіні для поліпшення координації і рівноваги, а також допоміжних рухів, таких як переведення з сидячого положення в стояче, пересування на чотирьох кінцівках, присідання і стрибки.

Терапевт проводить дитину через вправи для зміцнення м’язів і дозволяє пацієнту відчути рухи.

Група Б

Пацієнт отримував традиційну фізичну терапію по дві години на день п’ять днів на тиждень протягом двох місяців, що включала:

• a) загальні вправи для розігріву тіла
• б) пасивні і активні вправи з амплітудною підтримкою всіх суглобів.
• в) вправи на розтяжку м’язів і гнучкість
• г) зміцнювальні вправи з обтяженнями і еспандером
• e) Вправи на рівновагу і координацію.

Результати

Метою дослідження було визначити ефективність реабілітації з кабіною для підвісної терапії з підвісною системою порівняно з традиційною фізичною терапією на загальну моторну функцію у дітей з ДЦП.

Обговорення

Дане дослідження було проведено з метою з’ясувати ефективність реабілітації з кабіною для підвісної терапії підвісною системою порівняно з традиційною фізичною терапією на загальну моторику у дітей з церебральним паралічем.

У цьому дослідженні з обмеженою кількістю дітей було доведено, що ця вдосконалена терапія ефективна для поліпшення загальної моторики у дітей з ДЦП. Причиною такого поліпшення може бути кількість сеансів терапії (2 години на день і 5 днів на тиждень протягом 2 місяців), перевага вдосконаленої підвісної системи, що забезпечує зовнішню стабілізацію тулуба, що дозволяє більш вільно і координовано рухатися як по верхнім, так і по нижнім кінцівкам. Для підтвердження наших висновків необхідні великі рандомізовані багатоцентрові контрольні дослідження. Але це дає багатообіцяюче майбутнє з кращою задоволеністю пацієнтів для дітей з ДЦП.

Висновок

Реабілітація з кабіною для підвісної терапії з підвісною системою є більш ефективною і корисною терапією, ніж традиційна фізична терапія, для поліпшення загальної моторної функції у дітей з ДЦП. Реабілітація з кабіною для підвісної терапії підвісною системою підбирається відповідно до потреб кожної дитини з ДЦП, з конкретними функціональними цілями і, як правило, включає інтенсивну програму реабілітації. Вона поєднує в собі найкращі елементи різних технік і методів. Важливо відзначити, що використання підвісної терапії є одним з компонентів загального підходу. Залучення батьків дуже заохочується, і батьки часто є частиною програми лікування. Однак слід зазначити, що справжня програма інтенсивної терапії – це не просто виконання одних і тих самих вправ знову і знову, а скоріше структурований підхід до фізичної активності з урахуванням індивідуальних циклів прогресуючого навантаження, втоми і відновлення людини.

Які вправи можна виконувати в кабіні для підвісної терапії? https://ml.com.ua/novyny-medylajn/vpravy-v-kabini-dlya-pidvisnoyi-terapiyi-wsc-4/