Чому безпечне пересаджування має значення
Найчастіші ускладнення під час трансферів:
- падіння пацієнта;
- травми плечового суглоба;
- посилення спастичності;
- ортостатична гіпотензія;
- перевантаження поперекового відділу у фізичного терапевта;
- страх руху та втрати рівноваги у пацієнта.
У пацієнтів із неврологічними порушеннями навіть просте пересаджування може викликати значний стрес. Якщо людина вже мала досвід падіння або не контролює положення тіла, страх під час переміщення суттєво зростає. Це негативно впливає на мотивацію та подальшу участь у реабілітації.
Саме тому трансфер повинен бути не лише технічно правильним, а й психологічно безпечним.
Основні принципи безпечного трансферу
Перед початком пересаджування фізичний терапевт має оцінити:
- рівень свідомості пацієнта;
- здатність виконувати інструкції;
- контроль тулуба;
- силу нижніх кінцівок;
- рівень балансу;
- наявність болю;
- ризик падіння;
- рівень втоми;
- вагу пацієнта.
Також важливо оцінити власні ресурси: чи може терапевт безпечно виконати трансфер самостійно, чи потрібна допомога іншого спеціаліста або механічного підйомника.
Головне правило сучасної ергономіки у реабілітації — не підіймати вагу пацієнта власною спиною.
Підготовка простору перед трансфером
Безпечний трансфер починається ще до контакту з пацієнтом.
Необхідно:
- заблокувати колеса ліжка та візка;
- прибрати підніжки візка;
- забезпечити достатній простір для маневру;
- перевірити висоту поверхонь;
- підготувати допоміжні засоби;
- переконатися у відсутності слизької підлоги.
Візок рекомендовано розташовувати під кутом приблизно 30–45 градусів до ліжка з боку сильнішої сторони пацієнта.
Також важливо пояснити пацієнту послідовність дій. Навіть при когнітивних порушеннях короткі й чіткі інструкції допомагають знизити тривожність.
Алгоритм пересаджування пацієнта з частковою опороздатністю
1. Переміщення до краю ліжка
Пацієнта поступово переводять у положення сидячи. Необхідно дати кілька секунд для адаптації до вертикального положення та оцінити наявність запаморочення.
2. Контроль положення стоп
Стопи повинні стояти стабільно на підлозі. Коліна — зігнуті приблизно під кутом 90 градусів.
3. Активація пацієнта
Терапевт стимулює пацієнта максимально брати участь у русі:
- нахилитися вперед;
- перенести вагу;
- відштовхнутися руками;
- активувати ноги.
Чим більша участь пацієнта у трансфері, тим ефективніше відновлюються функціональні навички.
4. Виконання повороту
Під час підйому терапевт контролює таз і тулуб пацієнта, а не тягне його за руки чи плечі. Після повороту пацієнта плавно опускають у візок.
Коли необхідно використовувати мобільний підйомник
У багатьох випадках ручний трансфер не є безпечним навіть для досвідченого фізичного терапевта.
Мобільний підйомник рекомендовано використовувати при:
- тяжких неврологічних порушеннях;
- відсутності контролю тулуба;
- високому ризику падіння;
- bariatric-пацієнтах;
- значній м’язовій слабкості;
- низькій витривалості;
- післяопераційних обмеженнях;
- необхідності частих трансферів.
Використання сучасних підйомників дозволяє зменшити фізичне навантаження на персонал та забезпечити більш плавне й контрольоване переміщення пацієнта.
Практичні рекомендації щодо використання мобільного підйомника GL5
Для безпечного виконання трансферів у відділеннях реабілітації ефективним рішенням може бути мобільний підйомник GL5:
GL5 мобільний підйомник
Обладнання особливо корисне у роботі з пацієнтами після інсульту, спінальних травм, при тяжких ортопедичних станах та у геріатричній реабілітації.
Серед основних переваг використання підйомника:
- зменшення навантаження на поперек фізичного терапевта;
- підвищення безпеки трансферу;
- мінімізація ризику падіння;
- плавне та контрольоване переміщення;
- можливість роботи з пацієнтами великої ваги;
- підвищення впевненості пацієнта під час пересаджування.
Мобільний формат підйомника дозволяє використовувати його:
- біля ліжка;
- у палатах;
- у санітарних кімнатах;
- у залах реабілітації;
- під час домашньої реабілітації.
Особливо важливо, що використання підйомника допомагає пацієнту не боятися руху. Контрольоване переміщення формує відчуття безпеки, що позитивно впливає на психологічний стан і залучення у процес реабілітації.
Ергономіка фізичного терапевта під час трансферів
Проблеми опорно-рухового апарату є однією з найчастіших причин професійного вигорання серед реабілітаційних спеціалістів.
Для профілактики перевантаження необхідно:
- працювати з нейтральним положенням спини;
- уникати ротацій корпусу;
- використовувати силу ніг, а не попереку;
- наближати пацієнта до власного центру маси;
- застосовувати допоміжне обладнання;
- не виконувати небезпечні трансфери самостійно.
Сучасна реабілітація — це не лише турбота про пацієнта, а й створення безпечних умов роботи для спеціаліста.