Вертикалізація – це не метод реабілітації. Тобто, це не реабілітаційне втручання, яке саме по собі може навчити дитину стояти або ходити. Це частина програми реабілітації постурального контролю (регуляції положення тіла в просторі), яка спрямована на підтримку правильного положення тіла протягом дня і запобігання розвитку вторинних ускладнень.
Реабілітаційні заходи, проводяться декілька годин на тиждень за допомогою фахівця, а постуральний контроль – програма, що застосовується 24 години на добу щодня, вона пов’язана з виконанням звичайних повсякденних справ. Активними учасниками програми постурального контролю стає сам пацієнт і люди, які доглядають за ним.
Значення постурального контролю неможливо переоцінити. Якщо реабілітаційні заняття з дитиною, що має тяжкі рухові порушення, проводяться одну годину на день, а весь інший час дитина перебуває в неправильному положенні, то ніякого сенсу від такої «реабілітації» не буде. У дитини все одно будуть розвиватися вторинні ускладнення – контрактури, деформації, проблеми тазостегнових суглобів.
Правильне позиціонування і регулярні зміни положення тіла дозволяють уникнути ускладнень.
Чому так важливо для людини вертикальне положення
Способом пересування людини є прямохідність в вертикальному положенні (для цього людина долає силу гравітації), що відрізняє людей від всіх тварин. При нормальному розвитку дитина вже у віці 6-8 місяців приходить в положення сидячи, а у віці 8-10 місяців – в положення стоячи. У період від 1 року до 1 року 3 місяців освоює ходьбу. Цей дивовижний механізм (менше року проходить від моменту народження – і дитина самостійно вертикалізується) дозволяє правильно формуватися скелету, суглобам та внутрішнім органам.
Положення стоячи:
- дає навантаження на скелет і стимулює утворення кісткової тканини,
- сприяє правильному формуванню тазостегнових суглобів (завдяки правильному навантаженні на вертлюжну западину),
- стимулює підтримання симетрії хребта і формування його вигинів,
- позитивно впливає на функції серцево-судинної і дихальної систем,
- покращує циркуляцію крові,
- покращує роботу шлунково-кишкової та сечовидільної систем.
Не менш важливе вертикальне положення для психологічного стану дитини, адже це дає можливість спілкуватися «на одному рівні». Стоячи легше встановлювати зоровий контакт, переміщати руки в будь-якому вимірі, а значить активно і різноманітніше проводити час, розширити зону видимості (дивитися не тільки в стелю або на стіну, лежачи на спині) і взагалі досліджувати світ під новим кутом зору. Вертикальне положення стимулює активність і соціальну взаємодію, а значить підвищує у дитини впевненість в собі.
Ускладнення при відсутності вертикалізації
Якщо дитина вчасно не перейшла у вертикальне положення – не почала стояти до 10-12 місяців, то у нього виникнуть труднощі у правильному формуванні грудної клітини. Грудна клітина не зможе, як це має бути, розширюватися в трьох площинах – вертикальній, горизонтальній і сагітальній – і не прийме конусоподібну форму. Неправильно сформована грудна клітка – це неправильно сформований об’єм дихальної системи, що спричиняє супровід дитячого типу дихання (діафрагмою (животом)) протягом зростання дитини, якого явно недостатньо зростаючому організму.
Час природної вертикалізації – це час формування внутрішніх органів.
При прийомі твердої їжі у вертикальному положенні формується (розтягується) нижня порожнина шлунку. При відсутності вертикалізації опуклість нижньої порожнини не розвивається, їжі ніде затримуватися, з’являються відрижки (мимовільний закид в рот вмісту шлунку), аспірація (проникнення в дихальні шляхи при вдиху рідких або твердих речовин), диспепсія (ускладнене травлення). Ускладнюються і процеси виведення (сечовиділення та дефекації).
Немає вертикалізації – немає і напруження м’язів. Щоб стояти, людина напружує ноги, а значить стимулює хороший венозний приплив. У лежачому положенні кровообіг ускладнюється. Через відсутність осьового навантаження на скелет зростає ризик розвитку остеопорозу. Одне з грізних вторинних ускладнень, пов’язаних з неправильним положенням тіла протягом дня, – контрактури (обмеження рухливості в суглобах).
Тіло людини знаходиться під дією двох сил – сили тяжіння і сили реакції опори. Тривале знаходження в несиметричному положенні та відсутність можливості до вирівнювання, спричинить деформацію кісткової системи (скелету). Найчастіше виникає сколіотична деформація хребта, сплощення грудної клітини, деформації таза.
Симетрична вертикалізація допоможе уникнути цього.
Через недостатність вертикального навантаження на суглоби розвиваються дислокації або вивихи і підвивихи. Найбільш болючими є вивих і підвивих стегна.
Розуміючи важливість і необхідність вертикалізації, можна хоча б частково змінити або уповільнити процеси деформації за допомогою вертикалізаторів.
Найоптимальніший період для вертикалізації
На даний момент вважається, що починати вертикалізацію дитини з руховими порушеннями необхідно приблизно в тому ж віці, що й дитину з нормальним розвитком, тобто, близько року.
Завдяки характерним ознакам фахівці на прийомі визначають тих дітей, які вчасно (до 12-14 місяців) НЕ «стали на ноги» (не прийняли вертикальне положення). Руки у них зігнуті і притиснуті до тулуба, голова закинута, стегна приведені і часто бувають несиметричними. У положенні лежачи ноги зігнуті і «повалені» на бік, через постійне перебування в такій позі формується паралітичний вивих стегна.
Щоб цього не сталося, потрібно використовувати вертикалізатор, давати можливість дитині достатньо часу знаходитися в вертикальному положенні, з зафіксованими ногами і тренувати силу м’язів фізичними вправами.
Існують два міфи, які заважають вчасно почати використовувати вертикалізатор.
Міф 1. Можна розміщати і тримати дитину в вертикальному положенні, не використовуючи ніяких пристосувань, просто підтримуючи його руками.
«Ми тримаємо його за ручки», – відповідають деякі батьки на питання про вертикалізацію. Але майже гарантовано можна сказати, що положення дитини в такому разі не буде правильним, а час – достатнім. Занадто складно по кілька годин на день нерухомо тримати дитину в правильному положенні, що робить практично неможливим досягнення позитивного результату.
Міф 2. Якщо ставити дитину в вертикалізатор, це сповільнить його розвиток, і він не зможе в подальшому самостійно ходити.
На початку статті було описано, що дитині після року вкрай необхідно перебувати у вертикальному положенні. Якщо рівень його рухової активності дозволяє йому це зробити, то, звичайно, можна обійтися і без вертикалізатора. Швидше за все, дітям з ДЦП I-II рівня за системою GMFCS це завдання можна вирішити за допомогою простої опори, за яку дитина зможе триматися сама.
Дітям з більш важкими руховими порушеннями необхідний вертикалізатор, бо його відсутність буде гальмувати розвиток дитини.
Але навіть при легкому паралічі, в ситуації, коли дитина встає на ноги самостійно, обов’язково звертайте увагу, як саме він тримає тулуб. Якщо він погано розподіляє вагу (стає навшпиньки, на бічній (зовнішній) поверхні стопи), якщо його стегна зведені один до одного, якщо він сильно згинає тулуб (лягає на опору), короткочасне перебування в вертикалізаторі допоможе навчитися правильно розподіляти навантаження, застереже від проблем тазостегнових суглобів.
Протипоказанням до прийняття положення стоячи і засобів, які допомагають підтримувати положення стоячи, є:
- грубі атрофії кісток і м’язів тулуба;
- серйозні проблеми з дихальною функцією;
- важкі контрактури, які не дозволяють «випрямитися» людині і помістити його в положення стоячи;
- важкий остеопороз;
- вивихи тазостегнових суглобів
- – деякі вроджені вади розвитку (наприклад, недорозвинення грудної клітини).
Правильно підібраний вертикалізатор
Отже, ми говорили, що вертикалізатор, на відміну від «притримування руками», може зафіксувати дитину в правильному положенні на тривалий час. Пояснимо.
Правильним положенням можна назвати таке, в якому:
- дитина знаходиться симетрично: голова на середній лінії, НЕ нахилена ні вперед, ні назад, ні праворуч, ні ліворуч, плечі на одному рівні, грудна клітина ні стиснула, ні вигнута, тазовий пояс (таз) не повернутий ні праворуч, ні ліворуч, ноги однаково спираються на підніжку;
- дитина не висить на фіксаторах – вони міцно утримують його в потрібному положенні,
- функції дитини помітно покращуються (наприклад, йому легше контролювати руки – він краще грає, їсть); дитина в цілому бадьоріше виглядає і не витрачає енергію на підтримку потрібного положення.
Що робити якщо дитина погано переносить вертикалізацію? Вередує або навіть кричить?
Якщо така поведінка пов’язана зі знайомством з новим апаратом (період звикання), то батькам варто проявити кмітливість, наприклад, принести що-небудь приголомшливо цікаве (шматок монтажного ланцюга, велику металеву воронку, через яку можна насипати квасолю в пластикову пляшку та інше). Важливо швидко і вправно поставити дитину в фіксатори, швидко захопити і вийняти хвилин за п’ять до того, як вона втомиться. Якщо вам це вдалося, то дитина швидко заспокоїться і в майбутньому буде позитивно до нього ставитися. Якщо ж, незважаючи на всі ваші хитрощі, малюк кричить, стоячи в ньому, швидше за все, пристрій не правильно налаштований на топові параметри або дитина не правильно розміщена та зафіксована в вертикалізаторі.
А що значить проводити в вертикалізаторі тривалий час?
Згідно тверджень фахівців, необхідно проводити в вертикалізаторі хоча б годину-півтори в день. Чим більше, тим краще, адже звичайна дитина проводить стоячи (в вертикальному положенні) майже весь день. Краще за все, розбити це перебування на проміжки по 30-40 хвилин. Безперервне півторагодинне перебування в вертикалізаторі може дуже втомити дитину і викликати відторгнення від пристрою.
На що звернути увагу при виборі вертикализатора?
Зверніть увагу на оббивку. Поверхня, з якої буде стикатися дитина, не повинна бути слизькою. Інакше дитина буде вислизати, витрачати додаткові зусилля, щоб утримати потрібне положення.
Перевірте фіксатори. Щільні кріплення будуть міцно і безпечно утримувати дитину. А надто жорсткі і вузькі ремені – скручуватися і врізатися в тіло. Ніякі фіксатори не повинні тиснути на коліна. Ноги краще фіксувати над або під колінами. Клин для розведення стегон, не повинен бути розташований занадто високо і не повинен тиснути на тіло. Кінчики пальців на ногах і коліна не повинні притискатися до однієї площини: від цього викривляється вісь кінцівки.
Поради для фіксації дітей в вертикалізаторі для різних груп дітей
Якщо ми говоримо про вертикалізатори для дитини з ДЦП IV рівня по GMFCS, то фіксація повинна бути на рівні стоп, колін (приблизно), тазостегнового суглобу, грудей, при необхідності – бічна підтримка тулуба.
Якщо ми говоримо про вертикалізатори для дитини з ДЦП V рівня по GMFCS, то до цих фіксаторів повинна бути додана підтримка голови.
Як користуватися вертикалізатором і скільки часу в ньому проводити ?
Оскільки у дитини з порушеннями є очевидний дефіцит активності, використовуйте час, проведений в вертикалізаторі, саме як момент активності.
Дайте дитині можливість максимально рухатися – піднімати руки, тягнутися, дивитися в різні боки, повертаючи голову, – так він буде частково переміщати вагу, у нього не виникатиме перевтома від нерухомості.
Один із найгірших варіантів – це поставити дитину в пристрої і включити йому мультик на планшеті. По-перше, погляд його буде спрямований вниз, а голова нахилена вперед. І таке положення буде зафіксоване на тривалий час – від мультика складно відірватися. Ми вже говорили, що вертикальне положення допомагає звільнити руки, зробити їх більш рухливими, важливо цим скористатися, ініціювати активну гру.
Не менш важливо використовувати час, проведений в вертикалізаторі, для прийому їжі, це актуально для дитини, у якої є потенціал самостійно тримати ложку, адже вертикальний прийом їжі стане відпрацюванням навичок самообслуговування. Вертикальний, а не горизонтальний прийом їжі – профілактика шлунково-кишкових порушень для будь-якої дитини.
Якби кожне годування дитина проводить в вертикалізаторі, а потім ще 30-40 хвилин грає, цього загального часу вертикалізації за день, буде цілком достатньо.
Висновок
Вертикалізатор – пристрій для реабілітації постурального контролю (регуляції положення тіла в просторі).
«Якщо у вас є лише одна година на день для допомоги дитині з важкими руховими порушеннями, то витрачайте час на організацію програми фізичного контролю, так як ніякі вправи і заняття не в силах запобігти розвитку вторинних ускладнень».