RU
Відомості про пацієнта та цілі реабілітації
Містер С. – 48-річний чоловік, який потрапив до лікарні з травмою хребта після випадкового падіння в себе вдома. Йому було призначено задню стабілізацію шийного відділу на рівні C3-5 через пошкодження хребта на рівні C4-5. Оскільки у містера С. спостерігалася виражена квадріплегія, через п’ять місяців після отримання травми його перевели у відділення проміжної нейрореабілітації для початку реабілітації з метою оптимізації його фізичного функціонування і можливості самообслуговування. До отримання травми містер С. жив удома з дружиною та чотирма дітьми і працював приватним підприємцем у магазині.
У містера С. спостерігалася слабкість, порушення стійкості тулуба, квадриплегія і зміни тонусу м’язів з переважним тонусом нижніх кінцівок, ускладненого частими спазмами, особливо в нижніх кінцівках. Він не міг стабільно тримати баланс у положенні сидячи і для всіх переміщень був необхідний підйомник. Активність верхніх кінцівок повністю була відсутня на відміну від малої активності в нижніх кінцівках. Будь-який самостійний рух вимагав значних зусиль, а це призводило до того, що містер С. дуже швидко втомлювався.
Реабілітація являє собою:
- Послідовний метод переміщення, що дає змогу містеру С. самостійно пересуватися в інвалідному візку та поза ним.
- Функціональна підтримка пацієнта для обслуговування його потреб особистої гігієни в туалеті.
Терапія зосереджена на:
- Підвищення стійкості корпусу і проксимального відділу за рахунок вправ і рухів.
- Підвищення активності, контролю та стабільності рухів верхніх і нижніх кінцівок.
- Лікування спастичності нижніх кінцівок
- Оптимізації вільного переміщення пацієнта, вивчення тренувань стоячи і ходьби .
- Контролі рівня втоми та активності
Модуль для тренування – динамічна підтримка ваги тіла
Через значну загальну слабкість тулуба і кінцівок, як пацієнту, так і терапевту було складно приступити як до переміщення, так і до виконання вправ стоячи.
Для переміщення пацієнта по осі була потрібна допомога двох помічників, тоді як для підйому із сидячого положення і для підтримки в положенні стоячи була потрібна допомога відразу трьох помічників. Оскільки багато сил йшло на підтримку пацієнта в положенні стоячи, було дуже складно відстежити будь-які поліпшення активності, зміцнення і встановлення рівноваги в нижніх кінцівках.
Завданням модуля для тренування було виконання вправ стоячи і переміщення з мінімальними зусиллями від пацієнта і терапевта. Загальна терапевтична реабілітація проводилася чотири рази на тиждень, плюс реабілітація з використанням модуля для тренування – до двох занять на тиждень.
Терапевтична реабілітація з модулем для тренування:
- Робота з тулубом – в тому числі вибіркові нахили вперед і назад
- Перенос ваги і полегшення утримання вертикального положення
- Зміцнення нижніх кінцівок, включно із присіданнями та вправою “Підйом із сидячого положення”.
Робота з тулубом
Містер С. не міг самостійно виконувати вправу міст (гімнастичну вправу), і за мінімальних спроб та зусиль у нього траплялися спазми нижніх кінцівок, що потребувало обережного, спеціалізованого коригування та оптимізації активності. Завдяки модулю для тренування навантаження на пацієнта було значно знижене, і містер С. зміг самостійно виконувати нахили тазу та вправу міст із меншими зусиллями та помітним зменшенням спастичності та спазмів. Багаторазове використання і практика з модулем для тренування для подолання перешкод з плином часу призвели до скорочення необхідної підтримки ваги тіла з 25 до 12 кг. Використання тренувального модуля також дало змогу вивчити більш конкретні та прогресивні вправи для тулуба, включно з поперечним перенесенням ваги та вправою міст на одній нозі.
Вправа “Підйом із сидячого положення”
Модуль для тренування забезпечував підтримку тулуба за рахунок власної ваги і стабілізував тулуб під час підйому із сидячого положення. Це дало змогу містеру С. навчитися вставати за допомогою одного помічника. Він був у змозі утримувати положення стоячи з більшою впевненістю в нижніх кінцівках і з мінімальною сторонньою допомогою. Це, зі свого боку, дало змогу прогресувати у вправах на зміцнення та рівновагу в положенні стоячи, включно із присіданнями з опорою, бічним перенесенням ваги та балансуванням.
Результати
Модуль для тренування з динамічною підтримкою ваги тіла дав змогу містеру С. більш ефективно брати участь у сеансах терапії, тому що рухи стали менш енерговитратними, і стомлюваність помітно знизилася. Таким чином, містер С. міг виконувати більш інтенсивні реабілітаційні вправи, оскільки заняттям більше не заважала втома.
Завдячуючи модулю для тренування від задіяних терапевтів тепер було потрібно набагато менше зусиль, а це означало, що вони могли більше часу концентруватися саме на терапевтичній реабілітації та лікуванні.
До моменту виписки містер С. вже міг переміщатися по осі за допомогою одного помічника, що дало змогу його сім’ї допомогти йому з цим удома. Також він міг стояти за допомогою асистента для здатності самообслуговування.
Сьюзан Банністер, клінічний провідний фізіотерапевт, відділення проміжної нейрореабілітації, лікарня загального профілю Траффорд.