ГУБЕРТ
Губерт – 10-річний хлопчик з дитячим церебральним паралічем та спастичним парезом нижніх кінцівок. Хлопчик пересувається на інвалідному візку, позитивно ставиться до навколишнього світу і дуже життєрадісний. Він відвідує спеціальну школу та навчально-виховний центр, де бере участь у реабілітаційних заняттях. Його спонтанна активність обмежена, він може самостійно пересідати з візка, повзати на четвереньках і ходити з допомогою терапевта. Хлопчик має значні труднощі з самообслуговуванням, подає сигнали про фізіологічні потреби. Мріє грати у футбол. Часто перебуває в сидячому положенні, що спричиняє контрактури в суглобах нижніх кінцівок.
МЕТА
Основною метою терапії Губерта було відновлення ходи, стабілізації та рівноваги, а також досягнення вертикального положення, що запобігало б контрактурам нижніх кінцівок та дозволило б дитині хоча б частково реалізувати свою мрію – грати у футбол.
МЕТОДИ
Хлопчик пройшов авторську програму реабілітації з використанням дитячого тазостегново-колінно-гомілковостопного ортеза, спрямовану на покращення ходи, стабілізації та рівноваги, а також прийняття вертикального положення, що запобігає виникненню контрактур нижніх кінцівок. Терапія проводилася протягом 3 місяців і включала: тренування ходи з використанням ортеза та індивідуальні вправи з терапевтом, спрямовані на розслаблення м’язів: квадрицепсів, підколінних сухожиль та клубових м’язів, а також збільшення амплітуди рухів у суглобах. Крім того, використовувалися вправи на зміцнення м’язів тулуба та нижніх кінцівок.
Для оцінки ефекту від реабілітації використовувалися наступні методи: 1) аналіз характеру ходи у сагітальній та фронтальній площинах за допомогою шкали спостереження за ходою 2) оцінка швидкості та ефективності ходи за допомогою тесту на відстань та тесту 2-хвилинної ходьби 3) оцінка статичної рівноваги за допомогою тесту Ромберга та шкали рівноваги Берга 3) оцінка динамічної рівноваги за допомогою тесту на час 4) оцінка м’язових контрактур за допомогою тесту Томаса, тесту Дункана та тесту “відштовхування пальцем від підлоги”. Хлопчик був обстежений двічі: перше обстеження було проведено перед початком реабілітаційної програми, друге – одразу після її завершення. Оцінювання проводилося в однакових умовах з використанням однакових вимірювальних інструментів.
РЕЗУЛЬТАТИ
При аналізі ходи була проведена кількісна оцінка порушень, враховуючи, серед іншого: положення колін у фазі середньої стійки, контакт стопи з землею у фазі початкового контакту та у фазі середньої стійки, час підйому п’яти, положення заднього відділу стопи у фазі середньої стійки або площини опори. Оцінювалися обидві нижні кінцівки. Було продемонстровано значну різницю в результатах, отриманих між першим і другим дослідженням. Після реабілітації за допомогою дитячого ортеза було відмічено покращення всіх параметрів ходи, проаналізованих в Observational Gait Scale (Шкала спостереження за ходою). Крім того, оцінюючи якість ходи, було відзначено поліпшення довжини кроку і краще навантаження на стопу. З точки зору аналізу швидкості ходи, було відзначено збільшення з 0,6 м/с у першому дослідженні до 0,8 м/с у другому дослідженні. Аналогічно, після реабілітації відбулося покращення здатності до ходьби, що відобразилося у збільшенні дистанції ходьби на 4 метри на відстані 20 метрів. Аналізуючи результати статистичної рівноваги хлопчика, було показано, що до початку реабілітації за шкалою Берга пацієнт набрав 8 балів, після трьох місяців реабілітації відмічено покращення на 1 бал, аналогічно в тесті Ромберга відмічено покращення на 4 секунди. Однак, за показником динамічної рівноваги в тесті “timed up and go” до реабілітації результат становив 25 секунд, а після терапії – 19 секунд. Після реабілітації з використанням дитячого ортеза також спостерігалися позитивні зміни в контрактурах м’язів нижніх кінцівок, досягнуто часткового розслаблення в згиначах колінних і кульшових суглобів. Ортез дозволяє пересуватися людям, які не ходять самостійно або ходять з порушеннями. Виріб захищає ноги пацієнта і дозволяє рухатися в правильних діапазонах, роблячи тренування більш ефективними і опосередковано впливаючи на нейропластичність центральної нервової системи. Ортопедичне обладнання також захищає від розвитку патологічних компенсацій. Під час терапії пацієнт рухався в правильних рухових патернах, симетрично навантажував нижні кінцівки і знаходився у вертикальному положенні, що призводило до більшої мотивації і робило терапію більш привабливою. За допомогою ортеза Губерт зміг грати у футбол, долати смугу перешкод, ходити по нерівній місцевості та підніматися і спускатися сходами, що викликало радість і зробило заняття більш цікавими, що позитивно вплинуло на психічну сферу дитини.
ВИСНОВКИ
Реабілітація з використанням ортеза призвела до покращення балансу, стабілізації та якості ходи. На основі проаналізованого випадку можна зробити висновок, що за допомогою належним чином адаптованої до пацієнта програми терапії ортез може покращити якість життя та захистити від виникнення вторинних неврологічних симптомів. Пацієнти з ДЦП в процесі перебігу цього захворювання страждають від порушень на структурному рівні, які впливають на функцію опорно-рухового апарату. Основною метою ефективної терапевтичної дії є використання ортезів нижніх кінцівок, які забезпечують належну функцію, корекцію та покращення життєвого комфорту. Метою використання ортезів є зміна неправильного вертикального положення вектора сили реакції таким чином, щоб у заданій фазі ходи зовнішній момент сили діяв подібно до умов фізіологічної ходи. У той же час, працюючі м’язи генерують внутрішній крутний момент. Міждисциплінарний підхід та адаптація ортезів до мінливого стану пацієнта з ДЦП є запорукою ефективного використання ортопедичних засобів для нижніх кінцівок. Крім того, перебування у вертикальному положенні опосередковано впливає на окремі системи: дихальну, м’язову, кісткову, та кровообіг, що призводить до відновлення або допомагає досягти оптимальної фізичної форми пацієнта. Численні дослідження повідомляють про необхідність використання ортезів у дітей з ДЦП. Ортези допомагають розгинати колінні суглоби, використовуючи сили реакції нижніх кінцівок. Діти з ДЦП відчувають функціональні обмеження через надмірну м’язову слабкість, спастичність і порушення моторного контролю, і для того, щоб допомогти їм функціонувати протягом дня, часто рекомендують різні види ортезів.
На основі проаналізованого випадку можна зробити висновок, що дитячий ортез є простим у використанні інструментом, який приносить позитивні ефекти з точки зору відновлення правильної ходи, стабілізації та балансу, і може бути рекомендований для використання в повсякденній клінічній практиці.
Більше інформації про ортези для нижніх кінцівок знайдете тут: