Ця стаття пропонує поглиблений погляд на нейропластичність та її застосування у реабілітації пацієнтів з травмами спинного мозку (ТСМ). Розуміння принципів нейропластичності є ключовим для розробки ефективних, індивідуалізованих програм відновлення. Метою є не лише переклад важливої інформації, але й її адаптація для практичного застосування у вашій клінічній практиці, з акцентом на сучасні методики та обладнання.
Роль вправ у нейропластичності:
Основою нейропластичності є повторення. Повторювані дії, включаючи цілеспрямовані вправи та активності, стимулюють створення та зміцнення нервових шляхів. Це потенційно може посилити зв’язки, необхідні для відновлення руху та відчуттів після травми спинного мозку. З часом, коли нервова система зміцнює свої шляхи, функції, які раніше були втрачені, можуть поступово покращуватися.
Люди з неповними травмами спинного мозку, які мають деякі збережені нервові зв’язки на рівні травми, мають найвищий потенціал для нейропластичних змін. Чим більше нервових зв’язків залишилося недоторканими, тим більша ймовірність того, що адаптивна перебудова за допомогою нейропластичності може відбутися. Навпаки, нейропластичність обмежена у людей з повними травмами спинного мозку, при яких спинний мозок був повністю перерізаний. Хоча люди з повними травмами спинного мозку можуть досягти деяких покращень, вони часто зосереджуються на вивченні компенсаторних технік для підвищення незалежності. Дослідники виявили деякі методи лікування, такі як трансплантація стовбурових клітин, які потенційно можуть посилити нейропластичність після повної ТСМ, але докази все ще збираються.
Вправи можуть не лише сприяти покращенню рухливості та координації, але й запобігати вторинним ускладненням, таким як атрофія м’язів, контрактури суглобів та серцево-судинні проблеми, серед тих, хто пережив як повні, так і неповні травми спинного мозку. Включивши різноманітні цілеспрямовані дії, люди з ТСМ можуть активно підтримувати своє відновлення та покращувати загальний добробут.
Наведені нижче вправи призначені для стимулювання нейропластичності та сприяння функціональним поліпшенням шляхом прогресивного виклику нервової системи. Багато з цих вправ доповнюють одна одну, працюючи разом для підтримки різних аспектів відновлення та оптимізації вашої реабілітації. Хоча це слугує чудовою відправною точкою, рекомендується поговорити з вашим фізичним та/або ерготерапевтом, щоб дізнатися, які вправи можуть бути найбільш корисними для вас.
Найкращі нейропластичні вправи для травм спинного мозку:
1. Вправи на пасивний та активний діапазон рухів:
Перш ніж займатися більш інтенсивною реабілітацією, важливо підтримувати рухливість суглобів та кровообіг. Вправи на пасивний та активний діапазон рухів (ПДР та АДР) забезпечують основу для відновлення рухів, зберігаючи гнучкість та сприяючи сенсорному введенню в нервову систему.
Пасивний діапазон рухів (ПДР): Зазвичай ПДР – це коли терапевт або опікун рухає кінцівками пацієнта в їх природному діапазоні. Це запобігає скутості, підтримує цілісність суглобів та підтримує залучення м’язів, готуючи тіло до більш активних рухів, коли це можливо. Деякі люди можуть самостійно виконувати пасивні вправи на діапазон рухів, використовуючи не уражені частини тіла для переміщення уражених кінцівок. Наприклад, ті, хто має не пошкоджені функції верхньої частини тіла, можуть використовувати свої руки та передпліччя для переміщення стоп та гомілковостопних суглобів за допомогою пасивних вправ.
Активний діапазон рухів (АДР): Навпаки, зі зміцненням нервових зв’язків люди можуть почати активно рухати своїми кінцівками з або без сторонньої допомоги. Це відомо як активний діапазон рухів. Це зміцнює силу, посилює нервові шляхи та покращує довільний контроль рухів, що робить його вирішальним кроком до функціональної незалежності.
2. Вправи з ваговим навантаженням:
Коли основна рухливість вирішена, вправи з ваговим навантаженням допомагають повторно вводити контрольований тиск на кінцівки, зміцнюючи кістки та покращуючи кровообіг, одночасно забезпечуючи сенсорний зворотний зв’язок нервовій системі.
Вертикалізатори/Екзоскелети: Використання вертикалізатора або екзоскелета дозволяє людям витримувати вагу на своїх ногах, підтримуючи щільність кісткової тканини та покращуючи кровообіг. З часом ця діяльність також сприяє стабільності ядра, травленню та контролю постави, що є важливим для загального здоров’я.
Паралельні бруси: Паралельні бруси забезпечують безпечне середовище для практики стояння, перенесення ваги та ініціювання контрольованих кроків. Ця прогресивна діяльність зміцнює нижні кінцівки та підвищує впевненість перед переходом до тренувань ходи.
3. Цілеспрямоване тренування:
Повторення повсякденних рухів посилює нервові шляхи та нарощує силу для основних дій. Цілеспрямоване тренування безпосередньо покращує функціональну незалежність, зосереджуючись на реальних застосуваннях.
Вправи “Сісти-Встати”: Практика рухів “сісти-встати” покращує силу ніг та координацію, роблячи переміщення та рухливість більш плавними. Ця вправа зміцнює постуральні м’язи та готує людей до більш просунутого тренування ходи.
Завдання на досягання та захоплення: Дрібна моторика однаково важлива для незалежності. Вправи, зосереджені на захопленні та маніпулюванні предметами, покращують функцію рук, що полегшує виконання щоденних завдань, таких як прийом їжі та одягання.
Тренування ходи: За допомогою систем підтримки ваги тіла або допоміжних засобів люди можуть перенавчити свою ходу (модель ходьби) та покращити механіку ходьби. Цей тип тренування розвиває витривалість та заохочує нейропластичність, посилюючи правильні моделі рухів.
4. Тренування ходи:
Для людей з певним рівнем рухливості тренування ходи є важливим компонентом реабілітації, заснованої на нейропластичності. Вправи на ходьбу інтегрують баланс, силу та координацію.
Тренування на біговій доріжці: Тренування на біговій доріжці з підтримкою ваги дозволяє виконувати повторювані, керовані кроки. Цей підхід допомагає нервовій системі перенавчитися механіці ходьби та посилює ритмічні моделі рухів.
Ходьба по рівній поверхні: З покращенням сили та рівноваги люди переходять до ходьби по землі з допоміжними засобами. Цей крок готує їх до самостійного пересування у повсякденному житті.
5. Дзеркальна терапія:
Дзеркальна терапія особливо корисна для перенавчання рухів у паралізованій кінцівці, коли переважно вражена одна сторона тіла. Використовуючи дзеркало для відображення функціональної кінцівки, мозок сприймає рух у ураженій кінцівці, сприяючи нейронній адаптації та відновленню рухового контролю.
6. Силові та резистивні тренування:
Силові вправи додатково підтримують нейропластичність, покращуючи руховий контроль та функціональну незалежність.
- Еластичні стрічки: Еластичні стрічки забезпечують опір без надмірного навантаження, дозволяючи контрольовано зміцнювати як верхні, так і нижні кінцівки.
- Вправи з власною вагою: Віджимання сидячи, підйоми ніг та модифіковані планки допомагають задіяти ядро та стабілізувати тулуб, покращуючи загальний контроль та рівновагу.
- Вільні ваги або тренажери: Для тих, хто може безпечно їх використовувати, вільні ваги та резистивні тренажери пропонують прогресивні можливості для зміцнення, підвищуючи витривалість та стабільність.
7. Вправи на рівновагу та стабільність кору:
Рівновага має вирішальне значення для всіх форм руху. Ці вправи розвивають постуральний контроль та зменшують ризики падінь.
Тренування балансу сидячи: вправи на баланс сидячи покращують стабільність, особливо для користувачів інвалідних візків з обмеженою силою кору. Зміцнення м’язів кору за допомогою контрольованих вправ сидячи покращує координацію та поставу.
Вправи зі м’ячем: Вправи зі м’ячем задіюють кілька груп м’язів для побудови динамічного балансу, забезпечуючи більш плавні переходи рухів та кращу поставу.