Чому деякі струси мозку не проходять за звичним графіком

Більшість струсів мозку проходять протягом кількох тижнів, коли мозок приходить до норми після травми. Однак багато досліджень показують, що від 10% до 15% людей все ще відчувають симптоми через три місяці. Деякі дослідження вказують на ще вищі показники: до 58% осіб страждають від тривалих симптомів.

Саме тоді лікарі починають використовувати термін «постконтузійний синдром», який також називають «персистуючими постконтузійними симптомами».

Ніхто до кінця не знає, чому одні люди одужують швидко, а інші — ні. Справа не в тому, наскільки «сильним» виглядав удар. Натомість дослідники вказують на сукупність факторів. До них належать те, як мозок регулює кровотік і больові сигнали. Також важливим є те, чи постраждала система рівноваги внутрішнього вуха. Свою роль можуть відігравати й тривожність або мігрені в анамнезі. Персистуючі симптоми часто зумовлені одночасно більш ніж однією системою.

Саме тому одне лікування рідко вирішує всі проблеми.

Ця сукупність факторів має для вас значення. Це означає, що шлях до одужання зазвичай не полягає в тому, щоб «більше відпочивати» або «просто перечекати». Натомість потрібно з’ясувати, які саме системи дають збій. Це може бути ваша вестибулярна система — мережа внутрішнього вуха, що контролює рівновагу. Це може бути реакція вашого серця та легенів на фізичне навантаження. Це може бути ваш сон або настрій.

Кожна з цих систем потребує окремого лікування.

Чому «просто відпочинок» перестає допомагати через кілька тижнів

Повний відпочинок має сенс протягом перших одного-двох днів після струсу мозку. Після цього він може почати діяти проти вас.

Немає чітких доказів того, що відпочинок, який триває довше, ніж перші 24–48 годин, сприяє довгостроковому одужанню. Бездіяльність протягом тижнів може навіть призвести до того, що симптоми триватимуть довше. Ваш мозок і тіло відновлюються завдяки поступовій, структурованій активності. Уникнення будь-якої активності працює проти вас.

Золоте правило відновлення після струсу мозку: активність слід дозувати, а не уникати. Мета полягає в тому, щоб визначити обсяг рухової та розумової активності, який ви можете витримати без загострення симптомів, а потім поступово збільшувати цей обсяг з часом.

Вправи на рівні нижче порогу появи симптомів: перенавчання вашої толерантності до фізичного навантаження

Це не просто припущення. Одне рандомізоване контрольоване дослідження показало, що такі вправи підвищують поріг симптомів у пацієнтів через 12 тижнів, і цей ефект зберігається протягом 6 місяців. Це працює так само, як і більшість методів реабілітації: повторювані, контрольовані вправи розвивають толерантність. У цьому випадку вправи спрямовані на реакцію кровообігу, а не на окремий м’яз.

Якщо ви уникали фізичної активності, оскільки вона викликає симптоми, варто безпосередньо звернутися з цим питанням до свого лікаря або до фізіотерапевта, що спеціалізується на струсах мозку. Запитайте конкретно про «тест на біговій доріжці за методом Буффало» (Buffalo Concussion Treadmill Test), щоб визначити свою вихідну точку.

Вестибулярна терапія при запамороченні та порушеннях рівноваги

Запаморочення, нестійкість або затуманення зору під час швидкого повороту голови вказують на одну систему — вестибулярну.

Це мережа, що складається з внутрішнього вуха та мозку, яка відповідає за рівновагу. Струс мозку може порушити її роботу, навіть якщо на скануванні мозку нічого не видно.

Співпраця з фізіотерапевтом або ерготерапевтом, який спеціалізується на вестибулярній реабілітаційній терапії, може допомогти полегшити ці симптоми завдяки цілеспрямованим вправам, розробленим для того, щоб допомогти мозку відновити координацію. Ви можете зосередити погляд на нерухомій точці, рухаючи головою, або тренуватися утримувати рівновагу на нестійкій поверхні. Аналіз 19 рандомізованих досліджень виявив докази на користь вестибулярної реабілітації при стійких симптомах після струсу мозку, особливо щодо порушень рівноваги та запаморочення.

Важливе значення, здається, має й час. Якщо запаморочення або порушення рівноваги все ще турбують вас через 3–4 тижні після травми, початок вестибулярної терапії якомога раніше, а не пізніше, здається, допомагає. Це, ймовірно, пов’язано з тим, що ваш мозок отримує більше практики у відпрацюванні рухових патернів, які йому потрібно заново засвоїти, перш ніж він перейде до компенсаційних звичок.

Лікування посттравматичних головних болів

Головний біль є найпоширенішим симптомом після струсу мозку і може проявлятися по-різному.

Ваші головні болі можуть нагадувати мігрень.

Вони можуть відчуватися як головні болі напруги.

Або ж вони можуть бути спричинені болем, що іррадіює вгору від скутої шиї. Правильний вибір лікування залежить від того, який саме тип болю у вас спостерігається.

Лікар, який має досвід роботи з посттравматичним головним болем, допоможе вам визначити, який саме тип болю у вас спостерігається.

Типові варіанти лікування включають:

• Ліки, такі як амітриптилін або пропранолол, які застосовуються профілактично для запобігання посттравматичному головному болю, а не лише для лікування болю після його виникнення.
• Нервові блокади, наприклад блокада великого потиличного нерва, можуть забезпечити тимчасове полегшення головного болю, зосередженого в основі черепа.
• Фізіотерапія шиї, коли напруженість або обмеження рухів у шийному відділі хребта посилюють головний біль.

Іноді також рекомендують когнітивно-поведінкову терапію (КПТ), хоча дані щодо її ефективності є неоднозначними. Одне дослідження показало, що сама по собі КПТ має лише незначний вплив на біль від головного болю.

Вона дає кращі результати як частина комплексного плану, ніж як самостійний засіб, особливо якщо тривога щодо головного болю ускладнює його контроль.

Когнітивно-поведінкова терапія: розділ про тривогу та сон

Життя з непередбачуваними симптомами протягом місяців бере своє. Тривога щодо того, коли з’явиться наступний головний біль, чому симптоми не покращуються або як уникнути провокуючих факторів у повсякденному житті — це реальність. Так само як і розчарування через те, що мозок здається чужим. До цього часто додається ще й порушення сну.

Кожен із цих факторів може погіршувати інші.

Когнітивно-поведінкова терапія спрямована саме на цей аспект. У одному дослідженні особи, які відчували симптоми протягом 2–6 місяців, брали участь у 8-тижневому курсі КПТ поряд із більш традиційними методами лікування. У цих осіб спостерігалося значне поліпшення симптомів, особливо фізичного стану.

Запитайте про КПТ також у разі безсоння, якщо сон став щоночною боротьбою. Поганий сон не просто викликає втому, а й уповільнює здатність вашого мозку закріплювати результати, яких ви досягаєте завдяки іншим методам терапії.

Дотримання правил гігієни сну, таких як лягання спати щовечора в один і той самий час, обмеження часу використання екранів за годину до сну та дотримання регулярного вечірнього розпорядку, може допомогти у вирішенні проблем зі сном. Однак, якщо ці заходи не дають результату, можливо, настав час спробувати щось інше, наприклад, КПТ, оскільки нелікована безсоння може непомітно загальмувати весь ваш план одужання.

Складання індивідуального плану лікування

Немає двох людей, у яких синдром після струсу мозку розвинувся з одних і тих самих причин. Тому й плани лікування не повинні бути однаковими. Наступний візит до лікаря має бути не просто запитанням «як мені почуватися краще», а більш конкретною розмовою:

Який симптом турбує вас найбільше зараз: головний біль, запаморочення, втома чи затуманення свідомості?

Чи посилює фізична активність цей конкретний симптом, і якщо так, то яка інтенсивність активності?

Чи перевіряла ваша лікувальна команда вашу фізичну витривалість, вестибулярний апарат або сон окремо, а не розглядала «постконтузійний синдром» як єдине ціле?

Поставте ці запитання лікарю або терапевту, який часто лікує контузії. Під час візитів до терапевта іноді за замовчуванням рекомендують «відпочивати й подивитися, як піде». Ви заслуговуєте на план, який дійсно побудований з урахуванням того, що саме у вас не так.