Що таке контрактура і чому вона виникає?

Контрактура — це стійке обмеження пасивних або активних рухів у суглобі, що виникає внаслідок змін у м’язах, сухожилках, капсулі суглоба, зв’язках або навколишніх тканинах. Якщо кінцівка тривалий час перебуває в одному положенні, тканини поступово втрачають еластичність. Скорочуються м’язові волокна, ущільнюється сполучна тканина, а суглобова капсула стає менш рухливою.

У лежачих пацієнтів цей процес може початися вже через кілька днів після втрати рухової активності, особливо якщо присутні спастичність, біль або повна відсутність довільних рухів.

Найчастіше контрактури виникають у:

• плечовому суглобі;
• ліктях;
• кистях і пальцях;
• кульшових суглобах;
• колінах;
• гомілковостопних суглобах.

Особливо швидко контрактури формуються після інсульту, коли до тривалої нерухомості додаються порушення м’язового тонусу.

Чому контрактури небезпечні?

Багато хто сприймає контрактуру лише як проблему обмеження рухливості, однак її наслідки значно серйозніші.

Контрактури можуть призводити до:

• хронічного болю;
• порушення позиціонування пацієнта;
• труднощів під час гігієнічного догляду;
• утруднення пересаджування;
• проблем із підбором ортезів;
• погіршення ходьби після відновлення вертикального положення;
• збільшення тривалості реабілітації.

Якщо контрактура сформувалася повністю, навіть інтенсивна фізична терапія не завжди дозволяє повністю відновити обсяг рухів. Саме тому профілактика значно ефективніша, ніж лікування вже сформованих змін.

Основні принципи профілактики контрактур

Сучасні клінічні рекомендації наголошують, що профілактика повинна бути комплексною. Не існує однієї універсальної вправи або процедури, яка здатна повністю запобігти розвитку контрактур.

Фізичний терапевт повинен поєднувати декілька напрямків роботи:

• регулярне змінювання положення тіла;
• правильне позиціонування кінцівок;
• пасивну мобілізацію суглобів;
• ранню активізацію;
• механотерапію;
• вертикалізацію;
• навчання родичів правильному догляду.

Саме комплексний підхід дозволяє значно знизити ризик розвитку незворотних змін.

Правильне позиціонування — перший крок профілактики

Навіть найефективніші вправи не компенсують неправильне положення пацієнта протягом решти доби.

Кінцівки повинні перебувати у фізіологічному положенні, яке максимально запобігає укороченню м’язів. Особливо важливо контролювати положення кисті, стопи та плечового суглоба.

Рекомендується змінювати положення пацієнта приблизно кожні дві години, якщо це дозволяє його стан. При цьому важливо використовувати подушки, спеціальні валики або інші засоби позиціонування для підтримки правильного положення кінцівок.

Пасивна мобілізація суглобів

Одним із найважливіших інструментів профілактики контрактур залишаються пасивні рухи.

Фізичний терапевт поступово виконує рухи в повному безболісному діапазоні, підтримуючи еластичність м’язів і капсули суглоба.

Під час мобілізації необхідно:

• уникати різких рухів;
• не викликати больових відчуттів;
• враховувати наявність спастичності;
• дотримуватися фізіологічної амплітуди.

Особливу увагу приділяють гомілковостопному суглобу, адже саме тут часто формується еквінусна контрактура, яка в майбутньому значно ускладнює навчання ходьбі.

Використання MOTOmed Layson у профілактиці контрактур

Одним із найбільш ефективних рішень для пацієнтів, які тривалий час перебувають у ліжку, є MOTOmed Layson.

Особливість цього пристрою полягає в тому, що він спеціально розроблений для використання безпосередньо біля лікарняного ліжка. Пацієнт може виконувати пасивні, асистовані або активні вправи навіть тоді, коли ще не здатний самостійно сидіти чи стояти.

Регулярні тренування на MOTOmed Layson дозволяють:

• підтримувати фізіологічний обсяг рухів у суглобах;
• покращувати кровообіг у верхніх і нижніх кінцівках;
• зменшувати ризик розвитку контрактур;
• підтримувати еластичність м’язів;
• покращувати венозний відтік;
• зменшувати вираженість набряків;
• поступово готувати пацієнта до активнішої реабілітації.

Особливо цінною є можливість виконувати дуже повільні та плавні рухи, що важливо для пацієнтів із вираженою спастичністю або підвищеним м’язовим тонусом після інсульту.

Безпечне переміщення пацієнта як частина профілактики контрактур

Профілактика контрактур не обмежується лише вправами. Не менш важливо регулярно змінювати положення пацієнта, пересаджувати його до крісла, проводити гігієнічні процедури та поступово збільшувати час перебування поза ліжком.

Проте виконати це безпечним способом не завжди можливо, особливо якщо пацієнт має значну слабкість, ожиріння або повністю залежить від сторонньої допомоги.

У таких випадках незамінним помічником стає підйомник GH1. Він дозволяє без надмірного фізичного навантаження для персоналу чи родичів перемістити пацієнта з ліжка до крісла, каталкового візка або іншої поверхні. Регулярна зміна положення тіла зменшує тривалість перебування в одній позі, покращує кровообіг, полегшує догляд і створює умови для подальшої активізації, що є важливою складовою профілактики контрактур.

Чому вертикалізація є одним із ключових етапів профілактики контрактур?

Після стабілізації стану пацієнта одним із пріоритетних завдань фізичного терапевта стає поступовий перехід від пасивної мобілізації до вертикального положення. Багато спеціалістів розглядають вертикалізацію лише як підготовку до навчання ходьбі, однак її значення значно ширше.

Перебування у вертикальному положенні забезпечує фізіологічне навантаження на кістки, суглоби, зв’язки та м’язи, допомагає підтримувати нормальну довжину м’язових волокон, покращує роботу серцево-судинної та дихальної систем, стимулює діяльність кишечника та сечового міхура. Для лежачого пацієнта це також важливий крок до відновлення самостійності.

З точки зору профілактики контрактур, вертикалізація допомагає:

• підтримувати фізіологічне положення кульшових, колінних і гомілковостопних суглобів;
• зменшувати ризик укорочення м’язів нижніх кінцівок;
• покращувати еластичність м’яких тканин;
• стимулювати пропріоцептивну чутливість;
• покращувати переносимість навантаження перед початком навчання ходьбі.

Водночас перехід до вертикального положення має бути поступовим. Різка вертикалізація може викликати ортостатичну гіпотензію, запаморочення або погіршення самопочуття. Саме тому фізичний терапевт повинен уважно контролювати артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень і загальний стан пацієнта під час кожного заняття.

EasyStand Glider — поєднання вертикалізації та активного руху

Після того як пацієнт починає переносити вертикальне положення, доцільно переходити до більш функціональних тренувань. Одним із сучасних рішень є вертикалізатор EasyStand Glider.

Його особливість полягає в тому, що пацієнт не просто стоїть, а виконує координовані рухи руками та ногами. Це дозволяє одночасно підтримувати рухливість суглобів, покращувати роботу м’язів і стимулювати нервову систему.

Використання EasyStand Glider має низку переваг:

• зменшує тривалість статичного навантаження;
• підтримує рухливість кульшових, колінних і плечових суглобів;
• покращує координацію рухів;
• активізує кровообіг;
• сприяє профілактиці спастичності;
• допомагає підтримувати правильну поставу.

Особливо ефективним цей вертикалізатор є для пацієнтів після інсульту, травм головного мозку, розсіяного склерозу, спинномозкових травм та інших неврологічних захворювань, коли необхідно поєднати вертикалізацію з активною участю самого пацієнта.

EasyStand Evolv — вертикалізація для пацієнтів із тяжкими порушеннями

Не всі пацієнти можуть одразу використовувати динамічні вертикалізатори. При значній слабкості, вираженій спастичності або повній відсутності контролю тулуба оптимальним рішенням стає вертикалізатор EasyStand Evolv.

Конструкція пристрою дозволяє максимально точно налаштувати положення пацієнта відповідно до його антропометричних особливостей та клінічного стану. Регульовані опори забезпечують надійну фіксацію тулуба, таза, колін і стоп, що робить вертикалізацію безпечною навіть для людей із тяжкими неврологічними порушеннями.

Регулярне використання EasyStand Evolv допомагає:

• підтримувати повний обсяг рухів у нижніх кінцівках;
• зменшувати ризик розвитку згинальних контрактур;
• покращувати толерантність до вертикального положення;
• підтримувати мінеральну щільність кісткової тканини;
• покращувати функцію внутрішніх органів;
• підготувати пацієнта до подальших етапів активної реабілітації.

Для багатьох пацієнтів саме вертикалізація стає першим важливим кроком на шляху до відновлення самостійного пересування.

Практичний алгоритм профілактики контрактур

Щоб профілактика була максимально ефективною, фізичному терапевту варто дотримуватися системного підходу.

Такий алгоритм дозволяє не лише попередити розвиток контрактур, а й забезпечує більш плавний перехід до наступних етапів реабілітації.