Постинсультная реабилитация

Применение аппарата MOTOmed RECK Medizintechnik (Германия) в клинической практике

23
Янв
Рух — це природная форма існування живої матерії. Фізична реабілітація – це лікувальна фізкультура, яка передбачає використання певних форм і методів рухової активності з метою відновлення дихання, кровообігу, руху, травлення, виділення та інших функцій організму. Добре вивчені механізми впливу рухової активності, різної за інтенсивністю і типом, на різні системи організму людини дозволяють прогнозувати досягнення, контролювати вплив [1, 3, 10]. Завдяки відносній простоті виконання, можливості відтворювати рухи і точно дозувати навантаження, рухова активність у багатьох випадках обирається для діагностичних і лікувальних впливів. У таблиці 1 представлені види кінезитерапії залежно від стану практикуючого лікаря. Види кінезитерапії (табл. 1)
  • Пасивна
  • Пасивно-активна
  • Активна
  • Лікувальна гімнастика
  • Позиціонування
  • Маніпулятивна
  • Маніпуляція
  • Роботизованна
  • Механотерапія
  • Масаж
  • Роботизована механотерапія
  • Віртуальна реальність
  • Террен-терапія
  • Механотерапія (навчання) з біологічним зворотним зв’язком
  • Трудотерапія
  • Ігри. Елементи спорту
Як видно з таблиці 1, механотерапія відноситься як до активного, так і до пасивного видів кінезитерапії. Може бути використана як для полегшення виконання будь-якого руху (роботизована механотерапія), так і з метою тренування з наростаючою інтенсивністю, спрямованою на зміцнення рухової, серцево-судинної та дихальної систем (активна механотерапія) [6, 8, 9]. Механотерапія є однією з основних форм лікувальної фізкультури з великим досвідом застосування [8]. З точки зору традиційних класифікацій змістом механотерапії є дозовані, ритмічно повторювані фізичні вправи на спеціальних апаратах і пристроях, що сприяють відновленню рухливості та амплітуди рухів у суглобах, полегшенню рухів та збільшенню м’язової сили, підвищенню спеціальної та загальної фізичної працездатності, посиленню вентиляції легень, поліпшенню основних фізичних якостей. Принципи механотерапії були сформульовані І. В. Заблудовським на початку 20 століття, коли був сконструйований перший механотерапевтичний апарат [8]. У сучасному варіанті їх можна сформулювати наступним чином [6, 8, 9]:
  1. вихідна позиція хворого повинна бути правильною і враховувати його конституційні особливості та характер вирішуваних лікувально-профілактичних завдань. Це обумовлює необхідність чіткого регулювання опорних та фіксуючих елементів апарату та тренажера;
  2. рухи і фізичні вправи, що виконуються на апараті та тренажері, повинні бути правильними з анатомічної, фізіологічної, біомеханічної точки зору;
  3. ефект слід дозувати і контролювати (за показниками опору при рухах з опором, амплітуди при коригуючих та гімнастичних вправах і т.д.);
  4. опір у снарядах і тренажерах при фізичному навантаженні повинно змінюватися відповідно до законів біомеханіки і м’язової діяльності.
Запропоновано наступну класифікацію апаратів механотерапії (В. І. Довгань, І. Б. Темкін, 1981) [8]:
  1. які допомагають врахувати і точно оцінити якість відновлення рухів та моторики – діагностичні прилади та прилади з біологічним зворотним зв’язком;
  2. які допомагають розрізняти окремі фази довільних рухів – підтримуючі, фіксуючі пристрої;
  3. допомагають дозувати механічне навантаження при виконанні рухів та вправ – тренажери та тренажери;
  4. дозволяють моделювати не тільки окремі рухи, але й інтегральні локомоторні акти, у тому числі з використанням стабілографічних платформ і зворотного зв’язку – комбінованих пристроїв.
Терапевтичний тренажер MOTOmed (RECK Medizintechnik) відповідає всім принципам І.В. Заблудовського і є комбінованим тренажером, що допомагає дозувати механічне навантаження при виконанні рухів та імітувати локомоторні акти руху нижніх та верхніх кінцівок. МОТОмед RECK Medizintechnik (Німеччина) Тренажер MOTOmed RECK Medizintechnik (далі – MOTOmed) відноситься до класу роботизованих механічних тренажерів. Механотерапія та тренування на тренажері MOTOmed проводяться шляхом виконання циклічних обертальних рухів верхніх та нижніх кінцівок, різних за характером скорочення м’язів (напрямку обертання та ступеня активного зусилля), темпу виконання та тривалості. При цьому оперативний контроль за якістю та дозуванням вправ здійснюється за допомогою параметрів біоменеджменту: кут повороту, швидкість обертання, наявність опору при обертанні, напрямок обертання.
Терапевтичні можливості апарату MOTOmed досить різноманітні і дозволяють проводити:
на основі запрограмованих параметрів двигуна (швидкість, час навчання, зміна напрямку обертання) під управлінням мікропроцесора;
це тренування, при якому пацієнт може використовувати збережену або відновлену м’язову силу, і за допомогою мотора і спеціального програмного забезпечення виконувати самостійне обертання педалей в тій мірі, на яку він здатний в момент тренування;
під час активного тренування пацієнт обертає педалі за рахунок власної сили, долаючи при цьому силу опору, плавно регульовану на пульті управління в діапазоні від 0 до 20 Nm.
На дисплеї відображаються дані про час тренування, пройдена відстань, м’язовий тонус, витрачена енергія і симетрії зусиль кінцівок у різних режимах тренування. Спеціальна опція дозволяє записувати всі параметри на магнітну карту. Пацієнт може бачити на дисплеї кількість енергії, вкладеної в тренування (у Вт) і її симетрію – дані доступні як під час тренування, так і після його завершення. Відображення на екрані приладу інформації про внесок кожної з кінцівок у здійснений рух у процентному співвідношенні дуже важливо для управління процесом відновлення безпосередньо під час уроку. Вміння підвести підсумки навчання є важливим моментом у скринінговій оцінці ефективності курсу лікування. Параметри виконуваної роботи можна контролювати шляхом ручного вимірювання частоти серцевих скорочень і артеріального тиску, моніторингу показників серцево-судинної і дихальної систем за допомогою спеціального обладнання. Найзручнішим з них є пульсоксиметр, який дозволяє стежити за пульсом і споживанням кисню під час виконання роботи. Оскільки виконувана робота циклічна, її можна використовувати для відновлення/підвищення витривалості (толерантності до фізичних навантажень) за умови точного дозування інтенсивності впливу за тривалістю, швидкістю, опору обертанню. Можливість виконувати пасивне обертання верхніх та нижніх кінцівок дозволяє проводити кардіотренування пацієнтам із захворюваннями серцево-судинної системи.
Показання та протипоказання до застосування методу.
Методи механотерапії та тренування на тренажері MOTOmed можуть бути використані в ортопедії і травматології, неврології, кардіології, терапії та інших областях медицини для вирішення наступних терапевтичних завдань:
  • поліпшення або оптимізація біомеханічного паттерну руху;
  • зниження або нормалізація патологічного м’язового тонусу, спрямована регуляція м’язового тонусу;
  • збільшення м’язової сили;
  • усунення або зменшення наслідків постуральних дисфункцій;
  • зменшення або усунення больового синдрому за рахунок підвищення порогу больової чутливості;
  • поліпшення або нормалізація координації рухів;
  • поліпшення проприоцептивної чутливості;
  • оптимізація вегетативної реактивності;
  • оптимізація реакцій термінової адаптації на фізичне навантаження;
  • підвищення толерантності до фізичних навантажень;
  • поліпшення психоемоційного стану.
Протипоказання до механотерапії на тренажері MOTOmed можуть бути абсолютними і відносними.
  • пухлини і травми хребта, злоякісні новоутворення будь-якої локалізації;
  • патологічна крихкість кісток (новоутворення, генетичні захворювання, остеопороз і т.д.);
  • гострі та хронічні інфекційні захворювання, в тому числі остеомієліт хребта, туберкульозний спондиліт;
  • патологічна рухливість у хребетно-руховому сегменті;
  • сколіотична деформація хребта III-IV ступеня;
  • декомпенсовані захворювання внутрішніх органів;
  • свіжі травматичні ураження черепа, хребта, кінцівок, стан після операцій на них;
  • гострі та підгострі запальні захворювання головного та спинного мозку та його оболонок (мієліт, менінгіт та ін.);
  • гострі травми головного та спинного мозку і стан після операцій на ньому;
  • тромбоз та оклюзія хребетної артерії;
  • виражений больовий синдром будь-якого генезу (загальне зниження больового порогу, онкологічні захворювання, алгічний поліміозит і т.д.);
  • гіпертермія;
  • еквіноварна деформація стопи, коли неможливо привести її в середньофізіологічне положення допоміжними засобами (тейпування, ортопедичне взуття);
  • психічні захворювання в стадії загострення;
  • відставання у розумовому та/або мовному розвитку дитини з неможливістю адекватно виконувати завдання;
  • гіпертонус III-IV ступеня за модифікованою шкалою Ashworth;
  • стан після артродезу кульшового суглоба;
  • ішемічні зміни на ЕКГ;
  • серцева недостатність (III клас і вище);
  • виражений аортальний стеноз;
  • гостре системне захворювання;
  • неконтрольована шлуночкова або передсердна аритмія, неконтрольована синусова тахікардія вище 120 уд/хв.;
  • атріовентрикулярна блокада III ступеня без кардіостимулятора;
  • емболія;
  • гострий тромбофлебіт;
  • некомпенсований цукровий діабет;
  • дефекти опорно-рухового апарату, які ускладнюють фізичні вправи;
  • груба сенсорна афазія та когнітивні (когнітивні) розлади, що перешкоджають активному залученню пацієнтів у реабілітаційні заходи.